На мою думку-нi. Мир такою цiною не досягають. В усьому потрiбна згода, розумiння, поняття втрати. А цього, на жаль , не проявив майже нiхто з героїв. Тiльки одна Орися дивилась на ситуацiю взагалi, вона була оберегом Бушi. А iншi були заiнтересованi своїми проблемами. Хтось думав про кохання , хтось про перемогу , але нiхто про мир. Тiльки Антось у кiнцi твору запропонував якесь рiшення проблеми. I те, через любов до Орисi. Мабуть , якщо її не було , то вiн боровся до кiнця на сторонi Польщi. На нього наплинули спогади , i вiн згадав, як його врятував i виростив батько, через це вiн був дуже вдячен йому. А згодом , через кiлька рокiв, знайшов своэ кохання. Воно було завжди поруч. I в нього не було iншого вибору, як вiддячити , Антось прохав про мир.
Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта