Сподіваюся, вам сподобалося оповідання Гр Тютюнника Пропоную перевірити знання за до літературного диктанту.
h 3
2
ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ
1. Чий цей опис?
Очі. В нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ..."
2. Хто вдарив головного героя ліктем під скроню?
3. У кого "в зубах тремтіла маленька пліточка
4. Який урок був першим 2
5. Як звали вчительку головного героя. ?
6. Кого намалював головний герой 2
7. Як звали діда дивака ?
8. Скільки стежок було до школи і які саме ?
9. Чим пригостив головного героя його друг і однокласник ?
10. Імя матери
11. Хто називав хлопчика дивакуватим ?
12. Тема оповідання​

Рід літератури: лірика.

Вид лірики: інтимна та пейзажна.

Жанр: вірш.

Тема: зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.

Ідея: заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.

Основна думка: «Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».

Основний мотив: гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.

Проблематика: оптимізм і песимізм, людина і природа, душевна розрада і самотність.

Композиція.

Експозиція: «була весна...».

Зав'язка: буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.

Кульмінація: заглянула «у вікно до мене» весняна краса.

Розв'язка: «моя душа ніколи не забуде того дарунку».

Художні засоби.

Епітети: «весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатині», «весняна воля», «любий гай».

Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила».

Персоніфікація: «весна…промінням грала, сипала квітки,…летіла хутко», «усе загомоніло — зелений шум, веселая луна», «весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула», «весна … не забула», «заглянули… гілки», «замиготіло листячко», «вітер … заспівав», «прилинули пісні», «гай свій відгук з ним прислав», «душа… не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».

Риторичні оклики:

«Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!»

«Все ожило, усе загомоніло —

Зелений шум, веселая луна!»

«Ні, не забула!»

Объяснение:

это не много не то но тоже норм

Відповідь:

колись вже  писала

Здоров будь, козаче Павле!  

Саме так хочеться до тебе звернутись. Не "Павлусь", а "Павло". Тому що за те страшне літо, яке все змінило у твоєму житті, ти з маленького хлопчика Павлуся змушений був стати дорослим і сміливим козаком Павлом. Я пишу тобі цього листа, щоб сказати, що ти дуже хоробрий, відважний і вірний. Саме твоя вірність і любов до рідного краю, родини, традицій і звичаїв свого народу до тобі вистояти і домогтися свого.  Я вражена тим, що ти не побоявся один відправитися в Крим на пошуки рідної сестри Ганнусі. Мене вразила твоя кмітливість. Не кожен зміг би додуматися зробити так, щоб самі татари шукали твою сестру. Думаю, що Ганнусі дуже поталанило мати такого брата як ти. Впевнена, що зі мною погодиться і твій брат Петро. Коли ти віддавав йому бублик з медом, який ще беріг запах маминих рук, рідної домівки, моє серце кровʼю обливалося. Цей бублик – це все що залишилося тобі і братові на згадку про загиблу маму. І хоч твоя щирість, наївність, а то й впертість інколи слугували тобі погану службу, та все ж саме вони дозволили тобі домогтися свого. Дивно, але навіть жорстокий  і підлий вчинок зрадника Карима,  привів тебе до людей, які до тобі у пошуках сестри.  А ще ця історія навчила тебе прощати. А це також потрібно вміти. Не даремно навіть сотник Недоля, який мало тебе знав, сказав після твоєї втечі до Криму:«Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде...». Сподіваюся, що так у твоєму житті і сталося.  

Успіхів тобі на життєвій дорозі, козаче!

Пояснення: