«Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка». «Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».

«Я здебільшого сидів у Бенка».

«…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої.

«Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори».

Міо у Країні Далекій

«І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».

«Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».

«Я росту, і мені тут добре».

«Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».

«Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун».

«…в мене є Міраміс із золотою гривою».

«Був собі королевич, і одного разу він сів на коня і поїхав у мандри місячної ночі...»

«Хотів поїхати туди(де була Країна Чужинецька) і стати на герць із лицарем Като, хоч страшенно боявся його».

Міо у Країні Чужинецькій

«Адже це моя доля. Може, я й не повернуся з цієї мандрівки, та однаково такого страху, як перше, в мене вже не було».

«…лицар із Країни Далекої».

«Я ще дужче , що приїхав сюди. Я тужив за своїм татом-королем».

«…лицар, але добрий лицар, не такий, як Като. А лицар повинен бути мужній і не плакати».

«Добрий лицар повинен казати правду. А як казати правду, то я плакав».

«Мій меч, здатний розітнути камінь!»

«Я був лицар на бойовій стежці й чимдуж біг до покою лицаря Като».

«Я був безстрашним лицарем з мечем у руці».

«вибив меча з його руки»

Тема: роздуми ліричної героїні про долю України, нації

Головна думка: «Хочу жити, аж життя не зломить…Хай мій клич зірветься у високість» (заклик до співвітчизників патріотично прозріти)

Провідний мотив: готовність продовжувати боротьбу за українську державність, патріотичне прозріння, прагнення переповнити кожну мить життя

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська

Збірка: «О краю мій» (1999)

Жанр: вірш

Художні засоби

Епітети: «день прозорий», «рухливий натовп», «найгостріше слово», «запального квітня», «землі байдужно-непривітній», «далечінь безкраю», «шляхи великі», «невтомний сокіл», «гарячий подих», «застиглі і покірні води», «бурхливі води».

Метафора: «день мерехтить», «душа горить», «кинути слово … в натовп», «росте, росте прокляття», «душа …грає і рушає на шляхи», «клич зірветься… затріпоче…закружляє …зриває», «закрутить непогода … підхопить»

Порівняння: «день… мов пломінь», «мов прапор в сонці, затріпоче», «кружляє, мов невтомний сокіл», «підхопить, мов піщину».

Протиставлення (антитеза): «рватись вгору чи летіть в безодню»

Риторичний оклик: «І тому росте, росте прокляття!», «Хай мій клич зірветься у високість ….і зриває рідних і охочих!», «І коли закрутить непогода …від пориву до самого чину!»

Інверсія: «Росте, росте прокляття», «На землі байдужно-непривітній», «І рушає на шляхи великі»

Повтор (тавтологія): «росте, росте», «жити, аж життя», «кликать … клич».

Повтор (рефрен): «Хочу …», «Хай …»

Кількість строф: сім

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршований розмір: п’ятистопний хорей з пірихієм

Хо | чу | кри | кнуть | в да| ле |чінь |без |кра | ю

І | ко | гось| на | до | по | мо |гу |кли | кать,

Бо| ду | ша | мо | я | сьо | го | дні | гра | є

І | ру | ша | є | на | шля| хи |ве | ли | кі

∪∪/―∪/∪∪/―∪/―∪

∪∪/―∪/―∪/―∪/―∪

―∪/―∪/―∪/―∪/―∪

―∪/―∪/―∪/―∪/―∪

«Пломінний день» – це рання поезія з виразним громадянським звучанням. Вірш про момент осмислення ліричною героїнею свого шляху в житті. Вона не хоче змиритися з гірким усвідомлення того, як мало для самих українців означає Україна. Адже лірична героїня у творах — це сама поетеса, а творчість — це її життя

Объяснение:

сочинение

Всеволод Нестайко - выдающийся детский писатель, произведения которого известны в Украине и в мире. Повесть «Тореадоры из Васюковки» является очень интересной, в ней рассказывается о приключениях двух сообразительных и веселых ребят. Произведение «Тореадоры из Васюковки» - по своему жанру приключенческая повесть. Приключенческая литература имеет определенные особенности, которые отличают ее от других. В центре внимания читателя находится, как правило, острый сюжет, события постоянно развиваются, обстоятельства быстро изменяются. Приключенческая повесть - это прозаическое произведение, объемом меньшим чем роман. Приключенческие произведения очень популярны в зарубежной литературе, всем нам известны произведения А. Дюма, рассказ о приключениях Робинзона Крузо и прочие. Отдельную часть приключенческой литературы составляют произведения для детей. В них сюжет не такой напряженный, тем не менее, чрезвычайно насыщенный событиями, герои по обыкновению отмечаются изобретательностью, активностью и жизнерадостностью