Учитель... скільки мудрості, натхнення, терпеливості, кмітливості сказано в цьому одному слові, яке давно зайняло найшляхетніше місце в нашому світі.
Для когось з нас ідеал цієї особистості різний: хтось його уявляє розумним наче сокіл, інші - спокійним мов озеро, а деякі - натхненним та дружнім як справжній приятель. Мені здається, що ця людина повинна розуміти всіх учнів, які її оточують, зрозуміти будь - кого, бути врівноваженою, але й трохи суворою. Вона має бути тихою й рівноправною. До речі, пишучи цей твір, я згадав книгу "Енн із зелених дахів" (Не пиши це в творі. Я не знав, на яку книгу посилатися, тому взяв цей образ), де дівчина, покалічена через безпомічність в ранньому дитинстві, змогла перейти поріг образ і незгод, тому стала втіленням ідеалу для кожного з її учнів та учениць.
Любіть і цінуйте вчителя! Саме він вас навчить літати і мандрувати всією планетою.
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»
Мій ідеальний учитель
Учитель... скільки мудрості, натхнення, терпеливості, кмітливості сказано в цьому одному слові, яке давно зайняло найшляхетніше місце в нашому світі.
Для когось з нас ідеал цієї особистості різний: хтось його уявляє розумним наче сокіл, інші - спокійним мов озеро, а деякі - натхненним та дружнім як справжній приятель. Мені здається, що ця людина повинна розуміти всіх учнів, які її оточують, зрозуміти будь - кого, бути врівноваженою, але й трохи суворою. Вона має бути тихою й рівноправною. До речі, пишучи цей твір, я згадав книгу "Енн із зелених дахів" (Не пиши це в творі. Я не знав, на яку книгу посилатися, тому взяв цей образ), де дівчина, покалічена через безпомічність в ранньому дитинстві, змогла перейти поріг образ і незгод, тому стала втіленням ідеалу для кожного з її учнів та учениць.
Любіть і цінуйте вчителя! Саме він вас навчить літати і мандрувати всією планетою.
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»