Свою мать у пісни А. Малишку називає​

 Письменник перебирає тринадцять варіантів назви твору. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, - це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. І він записує: "В зелених горах".
Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.

Весела і дотепна повість В. Нестойка розповідає про вірну хлоп'ячу дружбу, про фантазії, мрії, витівки двох хлопців — Яви та Павлуші, які мають добрі серця й у вирішальні хвилини виявляють свою доброту, милосердя і сміливість.Це дуже добрі і завзяті хлопці. В них можна багато чого навчитися. А саме справжньої і найвірнішої дружби.Хлопці завжди допомагали один однуму у біді. Завжди були разом. Можна позавідувати їхній фантазії адже не кожна людина має дар так фантазувати і мріяти як ці двоє розбишаки.Я вважаю що кожна людина в дечому повинна брати приклад з цих хлопців