Дата народження автора: 24 серпня 1937 у місті КиївНавчання: Закінчила факультет журналістики Львівського університету.Творча спадщина: Авторка книг «Дрогобицький звіздар» (1970), «Повісті», «Квітень у човні» (1981), «Родовід», «Бенефіс», «Десять слів поета» (1986) та книжок для дітей — «Канікули у Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968; Видавництво Старого Лева, 2010), «Звичайний шкільний тиждень» (1973), «Яблуня і зернятко» (1983)."Королева жіночої прози":"-Пані Ніно, коли до Вас прийшло усвідомлення того, що письменництво - справа Вашого життя?-Однразу після того, як почала читати. Хоч у той час і йшла війна, проте мама навчила мене читати, коли мені було п'ять років. Розпочала я з поважних книжок - інших не було. Першою книжкою. яку прочитала, була повість Марка Твена "Принц і жербрак".-Ця книжка була у Вашій домашній бібліотеці?-Ні. У нас у ті роки й дому не було... Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на берегах газети - пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розривалося... так ми вчилися.-Ви досі пишите ручкою на аркуші паперу або користуєтенеся друкарською машинкою, а не комп'ютером...-Так. А крім мене, так працює, наприклад, Роман Іваничук. Він, до речі каже, що з ним закінчиться епоха письменників, у яких думка - на кінчику пера. Рано чи пізно настане час, коли на Землі більше не буде людей, які у своему житті бачили дерев'яне перо, каламар, чорнило... Добре це чи погано? Незнаю..." Унікальність творчості:У нашій літературі Ніна Бічуя унікальна тим, що працює в жанрі історичної новелістики, тим, що навіть у 1960-1970-ті, коли в українській літературі проголошували село джерелом етики, письменниця стала предтечею нового урбанізму - того, що зіпнеться на ноги вже в 1990-ті.2. Продовжіть думку: дорослість – це:Дорослішати і весело і важко водночас, адже на школярів чекають справжні випробування на чесність, людяність, міцність дружби, на осягнення людського призначення . Дитячий світ трохи гостріший і більше справдешній, і від того іноді жорстокіший, але завжди щиріший. Він для нас стає джерелом усього на світі, але нам не хочеться в ньому залишатися, бо людина повинна рости… І саме про це книги Ніни Бічуї.3. Паспорт творуТема: розповідь про школу дорослішання підлітківІдея:Пошук свого шляху у житті.Жанр:Психологічна повість.Композиція:Експозиція:Знайомство з учнями 7-Б. Пізнання ціни дружби.Зав’язка: Конфлікт між Славком та Юльком.Розвиток дії: Навчання та захоплення Славка, Юлька, Стефка та Лілі. Підготовка Славка до змагань. Театральна вистава.Кульмінація: шкільний суд над Славком Беркутою, вирок – підтримка класу +байдужіть Юлька.Розв’язка: Усе ніби так просто, так гарно. Як у казці. Судили — вибачили — помилилися…Сюжетні лінії: Життя кожного з чотирьох підлітків.Дружба-протистояння Славка і Юлька.Любовний трикутник Юлько – Лілі – Славко.Місце, час дії:Львів; зимаПроблематика:1. Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування.2. Самореалізація дитини.3. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження).4. Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.).
Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Анафора: Ти простягав нам із-за моря руку,/Ти нас єдиних в спогадах носив;Благослови, моя святкова музо, / Благослови: нехай живе ліцей!
Оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Художні засоби до поеми "19 жовтня" Пушкіна:
Епітети: багряне убрання, поля зів'ялі й голі, тихе сяйво дня, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, Італія ясна, щаслива путь, доля мандрівна, доля строга...
Неологізм: легкопінна,
Порівняння: він (союз), як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.
Метафори: міцнів під крилом коханих муз.
Звертання: каміне, вино, друже, любі друзі,Горчаков, Вільгельм, спізнілий друже мій.
Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Анафора: Ти простягав нам із-за моря руку,/Ти нас єдиних в спогадах носив;Благослови, моя святкова музо, / Благослови: нехай живе ліцей!
Оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Повтор: Пора, пора! Повніш, повніш!