Справжній друг - це щось близьке, безмірно дороге, тепле, затишне. Але ж друг це не тільки, коли він - для тебе. Дружба - це коли беруть двоє, та й віддають один одному - двоє. По-чесному, без обману, без використання однією людиною іншої. Як наприклад Митько та Сергій з повісті Я. Стельмаха "Митькозавр з Юрківки...": "Митькозавром. На твою честь.
— От здорово! — зашарівся Митько. Але тут же запитав: — А чому саме на мою? Адже ми з тобою разом гм... працюємо.
— Але ж головний у нашій експедиції ти.
— Е ні. не згоден. Хай буде... Хай буде, скажімо, Митькозавр Стеценка."
В друзі ми вибираємо, тих, хто має ті якості, які мають для нас першорядне значення. І дорожимо ми цією людиною зовсім не тому, що він такий, який є насправді. В друге цінуємо не окремі якості, а людини в цілому: з його звичками, манерою поведінки і розмови.
Часто розумієш, що людина стала справжнім другом після спільно пережитих неприємностей, невдач, труднощів, в яких людина розкривається зсередини, не маючи можливості брехати перед собою: "Ще цілий місяць. Теж. мабуть, не менш цікавий і переповнений новими подіями. І взагалі, у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком"
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному» :₎
Справжній друг - це щось близьке, безмірно дороге, тепле, затишне. Але ж друг це не тільки, коли він - для тебе. Дружба - це коли беруть двоє, та й віддають один одному - двоє. По-чесному, без обману, без використання однією людиною іншої. Як наприклад Митько та Сергій з повісті Я. Стельмаха "Митькозавр з Юрківки...": "Митькозавром. На твою честь.
— От здорово! — зашарівся Митько. Але тут же запитав: — А чому саме на мою? Адже ми з тобою разом гм... працюємо.
— Але ж головний у нашій експедиції ти.
— Е ні. не згоден. Хай буде... Хай буде, скажімо, Митькозавр Стеценка."
В друзі ми вибираємо, тих, хто має ті якості, які мають для нас першорядне значення. І дорожимо ми цією людиною зовсім не тому, що він такий, який є насправді. В друге цінуємо не окремі якості, а людини в цілому: з його звичками, манерою поведінки і розмови.
Часто розумієш, що людина стала справжнім другом після спільно пережитих неприємностей, невдач, труднощів, в яких людина розкривається зсередини, не маючи можливості брехати перед собою: "Ще цілий місяць. Теж. мабуть, не менш цікавий і переповнений новими подіями. І взагалі, у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком"
Объяснение:
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному» :₎
Объяснение: