-Привіт! - сказав Артем. - Привіт! - відповів Данило. - Що робиш? - Та ... нічого. А ти? - Я готую їсти, няньчу свою сестру, глажу, а пізніше помию посуд. - А нввіщо? - Ну а що ж ще робити? Я ще вмію вишивати, гарно малювати, шити бісером. - Я хлопець мені це не треба? - Ну я ж теж хлопець, і ще я вмію рубати дрова, робити все з дерева - Це ж скучно, он краще телевізор подивитись - А ти спочатку спробуй а потім кажи - Ну добре Через місяць хлопці зробили гарний подарунок своїй вчительці..і всі були раді. І він ще раз був впевненний :''Потрібно щось робити, це дуже корисно і цікаво''
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби
