Ть будь ласка перефразувати текст так, щоб смисл тексту не змінився. потрібен унікальний текст хочаб 80%. вчителі перевіряють унікальність тексту через програму антіплагіат. леся українка увійшла в історію української літератури як геніальна поетеса і драматург, критик, прозаїк, публіцист і перекладач. вона стала не тільки чільною постаттю свого літературного покоління, а й символом новаторства в змісті й формі, ідеях і засобах їх тонкого художнього втілення. у творчості письменниці останнього десятиліття переважає драматургія. за порівняно короткий час леся українка написала понад двадцять драматичних творів, які стали новим явищем в українській літературі i театральній культурі, принесли письменниці славу драматурга-новатора. вона створює не знані досі в національній драмі образи, започатковує нові жанрові форми з незвичайним фабульним наповненням. єгипет фараонів, вавiлон, іудея, еллада, римська імперія часів раннього християнства, середньовічна іспанія i перші поселення колоністів у північній америці, нарешті українська та iншонацiональна міфологія – весь цей колосальний матеріал систематизується, художньо осмислюється. та поява на україні драматурга-новатора була явищем закономірним. новаторство лесі українки випливало з необхідності дальшого розвитку національної театральної культури. вже перша її драма «блакитна троянда» (1896) була полемічно спрямована проти традиційної реалiстично-побутової драматургії. зокрема, була очевидною тенденція оновлення «сільської драми». дійові особи тут виключно міські інтелігенти, об'єкти їхніх дискусій – новітні віяння в мистецтві, науці, філософії. сюжет твору, розвиток інтриги вибудовується на проблемi спадковості, яка у зв'язку з новими науковими відкриттями хвилювала не лише вчених, а й письменників (золя, iбсен, гауптман, апухтiн). зіткнення непримиренних поглядів, художньо-філософський синтез ідеологічних i морально-етичних проблем, наявність сильної особистості – такі риси характеризують драматичні поеми «одержима» (1901), «вавiлонський полон» (1903), «на руїнах» (1904). в «осiннiй казцi» (1905) крізь фантастичні постаті, умовні ситуації немовби «просвічується» політична атмосфера того часу, розстановка суспільних сил в даний історичний момент. у драматичній поемі «кассандра» (1907) відбились дискусії української iнтелiгенцiї, яка в складний історичний момент шукала шляхів до правди, замислювалась над тим, яка правда потрібна людям, але в силу своєї суспільної ізольованості не знала досягнення. у зв'язку з цим гостро прозвучало тут питання про співвідношення слова i діла, слова i переконання, віри в те слово, правди й неправди, що використовується часто в егоїстичних інтересах. крім вже згаданих драматичних поем «одержима», «в катакомбах» сюди слід віднести також пізніше написані «руфiн i прiсцiлла» (1910), «на полі крові» (1908), «адвокат мартiан» (1911), «йоганна, жінка хусова» (1909). одним із кращих драматичних творів лесі українки є її «камiнний господар» (1912). добро i зло, вірність i зрада, поетичне покликання i сіра буденщина зіткнулись у драмi-казцi «лісова пісня» (1911), яка розказує про красу людських почуттів i згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною i природою.
«Хочеш пізнати людину — наділи її грошима та владою» — говорить народна мудрість. І, як свідчить світова література та життєвий досвід, у переважній більшості випадків вони «псують» людину. Отже, гроші і влада — зло? Спробуємо дати відповідь на це питання.
Гроші — це «вічна» проблема. Одні не знають, де їх взяти, а інші — куди їх подіти, щоб отримати ще більше. Головний герой п’єси, Калитка, так визначає місце грошей у своєму житті: «Гроші — всьому голова». І дійсно, вони заполонили не лише розум Герасима, а й душу. Все у своєму житті і житті рідних йому людей він вимірює грошима. Протягом п’єси ми бачимо, як у Калитці гине людина, бо стяжательство і скнарість беруть у ньому гору. Ми здогадуємося, що колись Калитка, можливо, був доброю людиною. Він працьовитий, любить землю. До неї він із ніжністю промовляє: «Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! І все то гроші, гроші, гроші». Герасим уже давно втратив ніжні почуття до своєї дружини. Він розуміє, що вона працьовита, «з діжі рук не виймає з ранку до вечора», але при цьому він не здатен навіть на елементарну вдячність. Коли Параска попросила запрягти воза, щоб з’їздити з Мотрею до церкви, Герасим відповів, що «коні за гроші куплені». Більше того, він міг і побити дружину. Не раз, за її словами, вона із синцями ходила.Не краще Калитка ставився і до свого сина Романа. Хлопець виріс працьовитим та слухняним, але для свого рідного батька він також був товаром. Спочатку Герасим пообіцяв дати згоду на одруження Романа та Мотрі, які кохали одне одного. Та зробив він це лише з однією метою, «щоб вона старалася в роботі». А насправді Калитка мріяв про одруження свого сина з донькою Пузиря, і найбільше його турбувало питання, скільки за нею дасть батько посагу. Але найгірше те, що в душі і свідомості самого Романа вже проростало зерня прагнення до наживи, посіяне батьком. Він не противиться волі родителя, з легкістю зраджує своє кохання до Мотрі, бо і для нього сенс життя вимірюється грошима, а не сімейним благополуччям та людськими стосунками. Роман не засуджує батька і за те, що видаючи заміж дочку, він не додав п’яти тисяч посагу. Те весілля перетворилося па загальну бійку, та ніхто не переживав з цього приводу. Та не так сталося, як гадалося. Бажання отримати гроші за будь-яку ціну, навіть злочинним шляхом, затуманило розум Калитки, приспало його обережність, заполонило свідомість і підсвідомість (йому навіть уві сні снилися гроші). Таким станом Герасима і скористався єврей, який запропонував купити у нього фальшиві гроші. І… жадібність, як жива істота, перемогла Герасима Никодимовича зсередини. Вона зруйнувала мури людської совісті, які тримаються на честі й моралі. Вона знищила у людині людину. Вона хотіла позбавити Калитку найціннішого — життя. А він і не противився, бо для нього «краще смерть, ніж така потеря». Отож, жадібність до грошей і людські цінності — явища несумісні.