Малий, розумний, допитливий, трохи бешкетливий хлопчина Михайлик по-своєму сприймає світ, любить все, що його оточує. Із зацікавленням гає за пробудженням природи весною, за лебедями в блакитному небі, що прилітають з теплих країв, розпитує про все у дідуся, з бабусею ходить до церкви.
Михайлик по-особливому любив читати, ладен був все віддати за нову книгу, читав вночі під каганець, бо мама забороняла, вважаючи книги злом. Одного разу за «Пригоди Тома Сойєра» Михайлик для Юхрима Бабенка вкрав чотири склянки гарбузового насіння, яким поділився із жебрачкою. За дві склянки насіння отримав для читання лише казки.
Влітку разом із Мар*яною рвуть черешні, намагаються зрозуміти, про що книга, яку дав піп, ходять з дідом на рибалку. Особливим у житті героя була зустріч з дівчинкою Любою, яка відкрила для хлопця таємниці природної краси. Вона була його шкільною подругою, гарно співала, усім вміла співчувати.
Важким ударом була для Михайлика смерть дідуся та бабусі. Його всіляко підтримували Люба і матір. Додому повертається Панас Дем*янович. Син не відразу пізнає батька. Розумного хлопчика вчителька Настя Василівна записує одразу до другого класу. До школи ходити не було чобіт, батько носив школяра на руках. Але незабаром настала радість для дитини: тато купив йому бублика з маком і чоботи.
Уміння говорити, володіти культурою мовлення, спілкуватися є одним з найголовніших показників загальної культури людини. Мова не тільки засіб спілкування, а й природній резервуар інформації про навколишній світ, про народ. Чим міцніші зв’язки людини з культурою свого народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і культурних благ.
Давньогрецький філософ Сократ писав: “Заговори, щоб я тебе побачив”, а українська народна мудрість навчала: “Птаха пізнають по пір’ю, а людину по мові”. Людину, яка вміє гарно говорити, вусі часи шанували, нею захоплювалися, прагнули бути в її товаристві. Адже культурне мовлення не тільки основа духовного життя нації, а також її честь і гідність.Відомо, культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелектуальне обличчя.
На мою думку, щоб спілкуватися з іншими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. У спілкуванні з людьми важливим є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, нам не важко буде подивитися на речі свого співрозмовника. Мені здається, що саме в такому вмінні і полягає таємниця успіху у спілкуванні з людьми. А ще треба вміти слухати свого співрозмовника. Що уважніше ми будемо слухати, то приємніше людям буде з нами розмовляти. Отже, ми повинні навчитися слухати та доречно відповідати, бо це одна з якостей, притаманних хорошому співрозмовнику.
Я вважаю, що людина, яка прагне чогось досягти у своєму житті, передусім має опанувати культуру власного народу і, насамперед – його мову. Гадаю, що все суспільство має дбати про те, щоб кожен користувався мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості.
Культура мовлення кожної людини – це найяскравіший показник стану моральності, духовності всього людського.
ответ: Автобіографічний твір
Малий, розумний, допитливий, трохи бешкетливий хлопчина Михайлик по-своєму сприймає світ, любить все, що його оточує. Із зацікавленням гає за пробудженням природи весною, за лебедями в блакитному небі, що прилітають з теплих країв, розпитує про все у дідуся, з бабусею ходить до церкви.
Михайлик по-особливому любив читати, ладен був все віддати за нову книгу, читав вночі під каганець, бо мама забороняла, вважаючи книги злом. Одного разу за «Пригоди Тома Сойєра» Михайлик для Юхрима Бабенка вкрав чотири склянки гарбузового насіння, яким поділився із жебрачкою. За дві склянки насіння отримав для читання лише казки.
Влітку разом із Мар*яною рвуть черешні, намагаються зрозуміти, про що книга, яку дав піп, ходять з дідом на рибалку. Особливим у житті героя була зустріч з дівчинкою Любою, яка відкрила для хлопця таємниці природної краси. Вона була його шкільною подругою, гарно співала, усім вміла співчувати.
Важким ударом була для Михайлика смерть дідуся та бабусі. Його всіляко підтримували Люба і матір. Додому повертається Панас Дем*янович. Син не відразу пізнає батька. Розумного хлопчика вчителька Настя Василівна записує одразу до другого класу. До школи ходити не було чобіт, батько носив школяра на руках. Але незабаром настала радість для дитини: тато купив йому бублика з маком і чоботи.
Объяснение:
Давньогрецький філософ Сократ писав: “Заговори, щоб я тебе побачив”, а українська народна мудрість навчала: “Птаха пізнають по пір’ю, а людину по мові”. Людину, яка вміє гарно говорити, вусі часи шанували, нею захоплювалися, прагнули бути в її товаристві. Адже культурне мовлення не тільки основа духовного життя нації, а також її честь і гідність.Відомо, культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак і внутрішнє інтелектуальне обличчя.
На мою думку, щоб спілкуватися з іншими людьми, мало знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. У спілкуванні з людьми важливим є вміння поставити себе на місце іншого. Якщо ми зможемо це зробити, нам не важко буде подивитися на речі свого співрозмовника. Мені здається, що саме в такому вмінні і полягає таємниця успіху у спілкуванні з людьми. А ще треба вміти слухати свого співрозмовника. Що уважніше ми будемо слухати, то приємніше людям буде з нами розмовляти. Отже, ми повинні навчитися слухати та доречно відповідати, бо це одна з якостей, притаманних хорошому співрозмовнику.
Я вважаю, що людина, яка прагне чогось досягти у своєму житті, передусім має опанувати культуру власного народу і, насамперед – його мову. Гадаю, що все суспільство має дбати про те, щоб кожен користувався мовою не тільки як даним від природи даром, а свідомо, як знаряддям найактивнішого розкриття своєї особистості.
Культура мовлення кожної людини – це найяскравіший показник стану моральності, духовності всього людського.