«Боже́ственна коме́дія» (італ. la Divina Commedia) — філософсько-фантастична поема Данте Аліг'єрі, його основний твір, вважається шедевром світової літератури, написаний тосканським діалектом.
У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір, який є цілою енциклопедією знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.
Зміст
1 Склад
2 Історія
3 Сюжет
3.1 Пекло
3.2 Чистилище
3.3 Рай
4 Структура
5 Ідея
6 Українські переклади
6.1 Історія українських перекладів
6.2 Список українських перекладів
7 Різне
8 Примітки
9 Джерела
10 Посилання
Склад
Твір має три частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна по тридцять три пісні, хоча «Пекло» містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті сто.
Поема має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в «Чистилищі» — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в «Раї».
Спершу твір мав назву «Комедія», епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні про поему Данте «Argomenti in terza rima alla Divina Commedia» італійський письменник-гуманіст Джованні Бокаччо. З того часу поему публікують з назвою «Божественна комедія».
Історія
Називаючи свою поему «комедією», Данте використовує середньовічну термінологію: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, - будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою; трагедія - будь-який поетичний твір високого стилю із захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Слово «божественна» не належить Данте, так поему пізніше назвав Джованні Боккаччо. Трагедією Данте не міг назвати свій твір лише тому, що всі жанри «високої літератури» писалися латинською мовою. Данте ж написав її рідною італійською мовою. Оскільки Італія впродовж багатьох століть була роздроблена на безліч дрібних князівств, на її території існувала велика кількість діалектів. Твір Аліг’єрі «Божественна комедія», написаний у 14 ст.став однією з основних причин того, що рідний для Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови. Поет працював над твором у 1307-1321 р.р. «Божественна комедія» - плід всієї другої половини життя і творчості Данте, поема опублікована у 1555 році у Венеції. У цьому творі найбільш повно відбився світогляд поета. Данте виступає тут як останній великий поет середніх віків, поет, який продовжує лінію розвитку феодальної літератури. Головний герой в 35 років прочинає шукати кохану. Її ім'я - Беатріче. Вона супроводжує Данте по Раю.
Сюжет
Згідно з католицькою традицією, потойбічний світ складається з пекла, куди навіки потрапляють засуджені грішники, чистилища - місце перебування грішників, що спокутують свої гріхи, і раю - обитель блаженних.
Данте деталізує це подання і описує устрій загробного світу, з графічною визначеністю, фіксуючи всі деталі його архітектоніки. У вступній пісні Данте розповідає, як він, досягнувши середини життєвого шляху, заблукав одного разу в дрімучому лісі і як поет Вергілій, врятувавши його від трьох диких звірів, які загородили йому шлях, запропонував Данте зробити мандрівку потойбіччям. Дізнавшись, що Вергілій посланий Беатріче, померлою коханою Данте, він без вагань слідує за поетом.
Робинзон Крузо — моряк, оказавшийся в результате кораблекрушения на необитаемом острове в Вест-Индии недалеко от острова Тринидад и сумевший прожить на нем двадцать восемь лет, сначала в полном одиночестве, а затем с дикарем Пятницей, освоить этот остров и завести на нем хозяйство, в котором было все необходимое для жизни.
Рассказывая историю своего пребывания на острове, Р. подробнейшим образом повествует о том, как обустроился его быт: какие вещи и главные инструменты ему удалось с разбившегося корабля, как он поставил себе палатку из парусины и как обнес частоколом свое жилище; как он охотился на диких коз и как впоследствии решил приручить, построил для них загон, научился их доить и делать масло и сыр; как были обнаружены несколько зерен ячменя и риса и какого труда стоило вскопать поле при деревянной лопаты и засеять его этими зернами, как пришлось защищать свой урожай от коз и птиц, как погиб один посев из-за наступления засухи и как он стал наблюдать за сменой сухих и дождливых сезонов, чтобы сеять в нужное время; как учился делать глиняную посуду и обжигать ее; как мастерил себе одежду из козьих шкур, как сушил и запасал дикий виноград, как поймал попугая, приручил его и научил произносить свое имя и т. д. Благодаря необычности обстановки все эти прозаические бытовые действия приобретают интерес увлекательных приключений и даже своего рода поэтичность. Стремясь обеспечить себя всем необходимым для жизни, Р. трудится не покладая рук, и за работой постепенно развеивается то отчаяние, которое охватило его после кораблекрушения. Увидев, что он сможет на острове выжить, он успокаивается, начинает размышлять о своей прежней жизни, находит во многих поворотах своей судьбы перст провидения и обращается к чтению Библии, которую он с корабля. Теперь он считает, что его «заточение» на острове — это божественная кара за все его многочисленные грехи, главный из которых его неповиновение воле родителей, не отпускавших его в плавание, и бегство из родного дома; в то же время он проникается глубокой благодарностью к божественному провидению, которое его от гибели и посылало ему средства к поддержанию жизни. При этом его верования отличаются конкретностью и деловитостью, свойственной его сословию. Оказавшись на острове, он размышляет о своем положении, делит лист бумаги пополам и расписывает его плюсы и минусы по двум графам: «добро» и «зло», сильно напоминающим графы «приход» и «расход» в купеческом гроссбухе. В своем мировосприятии Р. оказывается типичным представителем «среднего сословия» и обнаруживает все его достоинства и недостатки.
«Боже́ственна коме́дія» (італ. la Divina Commedia) — філософсько-фантастична поема Данте Аліг'єрі, його основний твір, вважається шедевром світової літератури, написаний тосканським діалектом.
У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір, який є цілою енциклопедією знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.
Зміст
1 Склад
2 Історія
3 Сюжет
3.1 Пекло
3.2 Чистилище
3.3 Рай
4 Структура
5 Ідея
6 Українські переклади
6.1 Історія українських перекладів
6.2 Список українських перекладів
7 Різне
8 Примітки
9 Джерела
10 Посилання
Склад
Твір має три частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна по тридцять три пісні, хоча «Пекло» містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті сто.
Поема має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в «Чистилищі» — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в «Раї».
Спершу твір мав назву «Комедія», епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні про поему Данте «Argomenti in terza rima alla Divina Commedia» італійський письменник-гуманіст Джованні Бокаччо. З того часу поему публікують з назвою «Божественна комедія».
Історія
Називаючи свою поему «комедією», Данте використовує середньовічну термінологію: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, - будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою; трагедія - будь-який поетичний твір високого стилю із захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Слово «божественна» не належить Данте, так поему пізніше назвав Джованні Боккаччо. Трагедією Данте не міг назвати свій твір лише тому, що всі жанри «високої літератури» писалися латинською мовою. Данте ж написав її рідною італійською мовою. Оскільки Італія впродовж багатьох століть була роздроблена на безліч дрібних князівств, на її території існувала велика кількість діалектів. Твір Аліг’єрі «Божественна комедія», написаний у 14 ст.став однією з основних причин того, що рідний для Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови. Поет працював над твором у 1307-1321 р.р. «Божественна комедія» - плід всієї другої половини життя і творчості Данте, поема опублікована у 1555 році у Венеції. У цьому творі найбільш повно відбився світогляд поета. Данте виступає тут як останній великий поет середніх віків, поет, який продовжує лінію розвитку феодальної літератури. Головний герой в 35 років прочинає шукати кохану. Її ім'я - Беатріче. Вона супроводжує Данте по Раю.
Сюжет
Згідно з католицькою традицією, потойбічний світ складається з пекла, куди навіки потрапляють засуджені грішники, чистилища - місце перебування грішників, що спокутують свої гріхи, і раю - обитель блаженних.
Данте деталізує це подання і описує устрій загробного світу, з графічною визначеністю, фіксуючи всі деталі його архітектоніки. У вступній пісні Данте розповідає, як він, досягнувши середини життєвого шляху, заблукав одного разу в дрімучому лісі і як поет Вергілій, врятувавши його від трьох диких звірів, які загородили йому шлях, запропонував Данте зробити мандрівку потойбіччям. Дізнавшись, що Вергілій посланий Беатріче, померлою коханою Данте, він без вагань слідує за поетом.
Пекло
Докладніше: Пекло (Божественна комедія)
Робинзон Крузо — моряк, оказавшийся в результате кораблекрушения на необитаемом острове в Вест-Индии недалеко от острова Тринидад и сумевший прожить на нем двадцать восемь лет, сначала в полном одиночестве, а затем с дикарем Пятницей, освоить этот остров и завести на нем хозяйство, в котором было все необходимое для жизни.
Рассказывая историю своего пребывания на острове, Р. подробнейшим образом повествует о том, как обустроился его быт: какие вещи и главные инструменты ему удалось с разбившегося корабля, как он поставил себе палатку из парусины и как обнес частоколом свое жилище; как он охотился на диких коз и как впоследствии решил приручить, построил для них загон, научился их доить и делать масло и сыр; как были обнаружены несколько зерен ячменя и риса и какого труда стоило вскопать поле при деревянной лопаты и засеять его этими зернами, как пришлось защищать свой урожай от коз и птиц, как погиб один посев из-за наступления засухи и как он стал наблюдать за сменой сухих и дождливых сезонов, чтобы сеять в нужное время; как учился делать глиняную посуду и обжигать ее; как мастерил себе одежду из козьих шкур, как сушил и запасал дикий виноград, как поймал попугая, приручил его и научил произносить свое имя и т. д. Благодаря необычности обстановки все эти прозаические бытовые действия приобретают интерес увлекательных приключений и даже своего рода поэтичность. Стремясь обеспечить себя всем необходимым для жизни, Р. трудится не покладая рук, и за работой постепенно развеивается то отчаяние, которое охватило его после кораблекрушения. Увидев, что он сможет на острове выжить, он успокаивается, начинает размышлять о своей прежней жизни, находит во многих поворотах своей судьбы перст провидения и обращается к чтению Библии, которую он с корабля. Теперь он считает, что его «заточение» на острове — это божественная кара за все его многочисленные грехи, главный из которых его неповиновение воле родителей, не отпускавших его в плавание, и бегство из родного дома; в то же время он проникается глубокой благодарностью к божественному провидению, которое его от гибели и посылало ему средства к поддержанию жизни. При этом его верования отличаются конкретностью и деловитостью, свойственной его сословию. Оказавшись на острове, он размышляет о своем положении, делит лист бумаги пополам и расписывает его плюсы и минусы по двум графам: «добро» и «зло», сильно напоминающим графы «приход» и «расход» в купеческом гроссбухе. В своем мировосприятии Р. оказывается типичным представителем «среднего сословия» и обнаруживает все его достоинства и недостатки.