Кожна людина має крила. Не поспішайте заперчувати і відшукувати у себе на спині пір*їсті крила. Вони невидимі - духовні - і складаються(за трактуванням Ліни Костенко) з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, вічних поривань, щирості до роботи, щедрість на турботи, пісні, надії, поезії і мрії.
Ці крила рятують людину від земних турбот і кожного, хто вірить у їх силу, вони доносять до найзаповітніших мрій. Спочатку людина, як маленьке пташеня, робить невпевнені кроки і боїться піднятися над землею, але з часом людина, яка морально збагачується, вже відчуває силу і впевненість в своїх крилах...
І ось вже вона над землею, на дорозі до сонця, геть від проблем і справ.
В поэзии «Подкова» рассказывается, как лирическая героиня нашла подкову, которую потерял Дедушка Мороз. Как известно, подкова приносит счастье, поэтому девушка сказала ей: «Мир здесь, на окне. Чтобы все мне сбылось!» Но обнаружились те, кто позавидовал, - семьсот разинь, что встали под окном и не хотели идти: «Они стояли упрямо, день за днем, - пленила их моя подкова…» Поэтому героиня решает купить шубу и отправиться в Лапландию, чтобы отдать подкову владельцу. И снег, который раньше искрился и светился то зеленым, то розовым, то нежно-фиалковым, сразу стал обычным, тихим, ровным. Так обычная зависть может превратить сказку в будничность.
Кожна людина має крила. Не поспішайте заперчувати і відшукувати у себе на спині пір*їсті крила. Вони невидимі - духовні - і складаються(за трактуванням Ліни Костенко) з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, вічних поривань, щирості до роботи, щедрість на турботи, пісні, надії, поезії і мрії.
Ці крила рятують людину від земних турбот і кожного, хто вірить у їх силу, вони доносять до найзаповітніших мрій. Спочатку людина, як маленьке пташеня, робить невпевнені кроки і боїться піднятися над землею, але з часом людина, яка морально збагачується, вже відчуває силу і впевненість в своїх крилах...
І ось вже вона над землею, на дорозі до сонця, геть від проблем і справ.
Неповторимый мир поэзий Ирины Жиленко - сочинение
В поэзии «Подкова» рассказывается, как лирическая героиня нашла подкову, которую потерял Дедушка Мороз. Как известно, подкова приносит счастье, поэтому девушка сказала ей: «Мир здесь, на окне. Чтобы все мне сбылось!» Но обнаружились те, кто позавидовал, - семьсот разинь, что встали под окном и не хотели идти: «Они стояли упрямо, день за днем, - пленила их моя подкова…» Поэтому героиня решает купить шубу и отправиться в Лапландию, чтобы отдать подкову владельцу. И снег, который раньше искрился и светился то зеленым, то розовым, то нежно-фиалковым, сразу стал обычным, тихим, ровным. Так обычная зависть может превратить сказку в будничность.