На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.
Я прочитала повість казку Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». У цьому творі розповідається про фантастичні пригоди дівчинки, яка потрапила у Недоладію. Потрапила туди через те, що вона ніколи недороблювала свої справи до кінця. Герої казки названі такими іменами, які починаються на «Недо». Вони також ніколи нічого не доводили до кінця. І тільки один герой доводить справи до кінця. Це кіт. Аля змогла змінити життя в Недоладії тому, що зрозуміла свої помилки. Вона була безвідповідальна у родині, по відношенню до друзів, не була щирою та доброзичливою, була лінива. Дана казка показала мені, що потрібно дбайливо ставитися до свого життя, до інших людей, навчила відповідати за свої вчинки, бути наполегливою в досягнені поставленої мети, бути щирою, відвертою. Я зрозуміла, що буду все робити для того, щоб не бути схожою на головну героїню – дівчинку Алю.
Я прочитала повість казку Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». У цьому творі розповідається про фантастичні пригоди дівчинки, яка потрапила у Недоладію. Потрапила туди через те, що вона ніколи недороблювала свої справи до кінця. Герої казки названі такими іменами, які починаються на «Недо». Вони також ніколи нічого не доводили до кінця. І тільки один герой доводить справи до кінця. Це кіт. Аля змогла змінити життя в Недоладії тому, що зрозуміла свої помилки. Вона була безвідповідальна у родині, по відношенню до друзів, не була щирою та доброзичливою, була лінива. Дана казка показала мені, що потрібно дбайливо ставитися до свого життя, до інших людей, навчила відповідати за свої вчинки, бути наполегливою в досягнені поставленої мети, бути щирою, відвертою. Я зрозуміла, що буду все робити для того, щоб не бути схожою на головну героїню – дівчинку Алю.
Объяснение: