Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9
Лесяя Вороніна
1.Назви подію, яка є зав'язкою повісті.Свою відповідь обґрунтуйте.
2.Назви, які події в повісті є реалістичними(такими, як у житті), а які вигаданимми.
3.Назви події, які належать розвитку дії.Яка їхня роль у творі?
Головні герої: Григорій Многогрішний,Наталка,Медвин,родина Сірків:Сірчиха, брат Григорій і батько.
Основні події: Григорій Многогрішний тікає з потяга,який везе людей,здається,до Сибіру(не памятаю точно,вибач). Коли він їхав в цьому потязі,то Медвин на кожній зупинці перевіряв,чи не втік Григорій, бо хотів змусити Григорія,який любив Україну всім серцем, страждати через його патріотизм.
Григорій на ходу вискакує з поїзда і тікає до лісу,де бачить ведмедя і чує голос дівчини,яка кричить. Не вагаючись вбиває медведя і непритомніє. Отямився в хаті,яка на вигляд здавалась українською.Там познайомився з родиною Сірків, які займались пантуванням(вони полювали на молодих оленів і відрізали їм роги,які потім везли до Китаю,щоб зробити ліки).Також їхньою головною сімейною справою було полювання на тигрів.Навіть Наталка була в цьому вправною.Але через одне таке полювання в їхній родині загинув один син. Дізнався,що ця родина також з України,але живе на цьому покинутому хуторі. Там знайомиться з дочкою Сірків -- Наталкою і закохується в неї. Перебувши новорічні свята, вирішує втікати, щоб через нього від Медведина не перепало цій добрій сімї,яка його прийняла. Та Наталка не хоче відпускати його сама і просить в батьків благословення відпустити її з Григорієм( це стається раптово,бо до того вона не показувала ніяких почуттів до нього).Батьки відпускають їх,а вони,вирішуючи тікати через кордон,беруть з собою пса Наталки.На кордоні ця пара вправно всіх обдурила і цілком безпечно втекла.Також перед їхнім останнім полюванням на тигрів Григорій побачив Медведина і вбив його,за те,що той його катував і увязнив.На снігу написав,що це зробив він,щоб потім не звели вину на когось іншого,невинного.
P.S.Твір дуже гарний,раджу прочитати,не ш:))
Повість написана у 1970-1972 рр., і це дуже відчутно. Дія відбувається в школі для неповнолітніх правопорушників, та, коли автор починає розповідати читачу історії Василька Гаркавенка, Бугра, Гени чи того ж Порфира Кульбаки, виявляється, що вони такі ж, як і наші сучасні діти зі звичайнісіньких загальноосвітніх шкіл. Дитячі мрії, бажання мати маму й тата, дружба й зрада, любов і ненависть, працелюбство й лінощі - усе це оживає перед нами на сторінках книги. Головний герой увесь зітканий із протиріч: працелюбний і разом із тим лінивий, із загостреним до жорстокості почуттям справедливості до людей і безмежно закоханий у природу й звірів - загалом милий звичайний недолюблений хлопчик. Колоритні образи вчителів - не заскорузлих, не запліснявілих у своїх принципах, бо такі не принесуть користі в роботі зі зболілими душами своїх вихованців. Веселі і разом із тим сповнені болю, трохи наївні дитячі колишні пустощі, описані чудовою мовою.
Загалом мені сподобався цей твір.