"Таємне Товариство Боягузів".
Образи батьків та бабусі Соломії.

1..Молодий дракон
2..Ніхто не підозрював про існування дракона 
3..Мудрий дракон 
4..Розмова дядька з драконом 
5..Помста
Розділ ІІІ
1..Розмова йміж князем та пустельником
2..Дивний і незвичайний змій 
3..Гості
4..Приємний співрозмовник-дракон
5..Життя володаря не варте й одного рядка поета!
6..Наляканий дракон
Розділ lV
1..Князева доля
2..Врятування Люботина
РозділV
1..Здивований дракон від почутого 
2..Найсолодші сни метелика
3..Найпотаємніші думки
4..Урочистий бій з драконом 
Розділ VI
1..Наляканий дракон
2..Задеревіла рука у пана під час боя 
3..Переможець дракон
Розділ VII
1..Холодна осінь 
2..Замріяний дракон 
3..Сліпуча яснота

Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. ..А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Коли було настане час, між зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут з своїм наймолодшим сином Максимом іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця - все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут...
...Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!" Ті слова - то була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади...