"таємниче брацтво боягузів або засіб від переляку" 1.Чи можна вважати Климка боягузом? Чому?
2.Як би ви вчинили, опинившись у такій же ситуації, як Климко?
3.Від чийого імені йдеться оповідь у творі?
4.Порівняй поведінку Климка під час двох зустрічей із Сашком. Поясни , що змінилося в поведінці Клима і чим він сам пояснює таку зміну.
5.Що вразило Клима, коли він біг вулицею, повертаючись з будмайданчика?
6.Від кого отримав до Клим? З ким проживав Климко? Де в той момент знаходились батьки хлопчика?
7.Де працювала бабуся Климка?
8.Що найбільше ошелешело хлопчика, коли він повернувся додому?
8. Що змусило хлопчика вступити в «бій» з прибульцями?
9.Що нового взнає Клим про свою бабусю Соломію?
10. Яке нове завдання отримує Климко?
 Яку інформацію отримав хлопчик з екрану старої

Відповідь:

Вірш «Любіть Україну!» Володимир Сосюра написав у травні 1944 року.  У цьому вірші висловлена  велика любов поета до рідного краю. Але в  1951 році в газеті «Правда» вийшла стаття «Против идеологических извращений в литературе», яка за цей вірш обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі». Радянську цензуру вірші не пройшли через такі слова про Україну: «Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами». Ці рядки у так званій "інтернаціональній версії" замінили на "Між братніх народів, мов садом рясним,  сіяє вона над віками…"  І досі, зазвичай,  вірш друкується не за першою публікацією 1944 р., а в редакції, до якої В.Сосюру змусила  "причесана" радянська цензура. Наприклад, різні варіанти п'ятої строфи — в редації радянських часів її текст звучав так: Україна „…у квітці, в пташині, в електровогнях…“, коли в редакції 1944 року : „…у квітці, й пташині, в кривеньких тинах…“. Здається , змінено лише кілька слів, але цією зміною спотворено думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні (тобто електрифікація)— символ радянської влади та її здобутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного.

Пояснення:

     
     I. Край дороги стоїть тополя. (Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.) 
     II. Історія тополі. (Дівчина покохала козака, а той загинув.) 
     III. Застереження автора молодим дівчатам. (Минають роки, марніє краса, залишаються спогади про зустрічі з чорнобривими козаками.) 
     IV. Дівчина чекає на козака. (Вона нудить світом, нічого не розрадить її.) 
     V. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим. (Дівчина попереджає, що краще помре, ніж одружиться з ним.) 
     VI. Дівчина іде до ворожки. (Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука така тяжка, що чорнобрива хоче втопитися.) 
     VII. Ворожка дає зілля. (Його треба тричі випити.) 
     VIII. Дівчина випиває його, стає несповна розуму та перетворюється на тополю.