Так чи ні Білий кінь Шептало

1. Кінь Шептало на пасовиську завжди був сам.

2. Дядько Степан ніколи не бив Шептала.

3. Кінь, якого взяв до приводу Степан, був Шептало.

4. Усі знали , що на Шептала можна покластися.

5. Білий кінь вважав, що Степан до нього ставиться по – особливому.

6. Шептало милувався жартівливою бійкою молодих кобилок.

7. Кінь утік із табуна, коли Степан ударив батогом його по спині.

8. Шептало, хоч і образився на конюха, але пив воду з корита.

9. Втеча коня стала для Степана і хлопчика-підпаска несподіванкою.

10. Вирвавшись на волю, кінь одразу засумував за стайнею.

11. Шептало вирішив, що він ніколи не повернеться в бригадний двір.

12. Кінь, гепнувшись у грязюку, перетворився з білого на сірого.

«Слово про похід Ігорів» - видатна пам'ятка культури Київської Русі. Написана невідомим автором, вона пройшла крізь століття, подолавши всі перешкоди. Це твір - героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу поема-заклик, яка тягнеться з сивої давнини, гаряче відлунюючи в серцях сучасних українців. Центральним образом «Слова...» є, безумовно, Руська земля. По-перше, у творі згадується багато тодішніх географічних назв: Київ, Курськ, Чернігів, Новгород, Путивль, Сула, Дон, Донець, Дніпро-Славута т. д. По-друге, дійовою особою в поемі виступає сама природа: звірі, птахи, ріки розмовляють, дощі стрілами надсилаються із неба, «криваві зорі світ провіщають», затемнення сонця пророкує поразку Ігоревім війську. Під час походу русичів на половців Руська земля «велить прислухатись землі незнаємої», щоб почути наближення ворога. В ході битви «земля гуде», «ріки мутно течуть». Після поразки російського війська «чорна земля під копитами кістьми була засіяна, а кров'ю полита». Виразно малює автор картину туги і жалю Руської землі по загиблим воїнам: «Никне трава жалощами, а дерево тугою до землі прихилилось». На протязі всього твору образу Руської землі протиставляється образ землі Половецької. Це її звоював великий київський князь Святослав, а князь Ігор і собі хоче списа зломити при полі Половецькому... чи шоломом пити воду з Дону». І непривітна і неласкава чужинецька земля до Ігоря Святославовича, бо принесла йому тільки поразка, ганьба і полон. Перебуваючи в половецькому полоні, князь Ігор не забуває рідну землю, «мислю поле міряє од Дону великого до малого Дінця». Його дружина Ярославна звертається до вітру, сонця, Дніпру-Славуті, щоб вони до горю повернутися на рідну землю, бо «важко... Руській землі без князя...». І коли Ігорю Святославовичу вдається втекти з полону, то й «землі раді, городи веселі, співають вони про давніх князів, про молодих виспівують». Руська земля у творі - це те, що для наших предків було найдорожчим. Вони йшли в бій за землю Руську», за неї страждали і гинули. Та й сама Руська земля стогнала від князівських міжусобиць, «колишні часи і колишніх князів згадуючи!». Тому провідною в «Слові...» є ідея єдності всіх руських земель, адже, тільки об'єднавшись, удільні князі зможуть перемогти своїх ворогів, захистити Батьківщину. «Слово про похід Ігорів» - поема слави, вірності і патріотизму наших предків, це наша історія. І як добре, що цей прекрасний твір незважаючи на всі перешкоди: війни, стихійні лиха - таки дійшов до нас і каже до наших сердець, нагадуючи кожному, хто ми, чиїх батьків діти.

Объяснение:

В каждой области, и в каждом регионе существуют собственные наречия. Территориально укр. яз. делиться на 3 наречия: северное, южно- западное и южно- восточное. Каждое из них имеет свои фонетические, морфологические и лексические особенности. Соответственно, в каждой области уже некоторые слова могут звучать по-разному. А если же говорить определённо о западной Украине, и перечисленных свыше городах, то там и вовсе имеется собственный диалект и разговаривают они в разы быстрее нежели люди, к примеру, на востоке Украины.

Думаю понятно))

Даа, конечно понимают, вот просто люди которые ближе к востоку склонны говорить на русском, те, кто проживает в центральной Украине- владеют одинаково, что русским, что украинским языком(но большинство тут общается суржиком). По сути украинский язык очень схож с русским, просто на западе всё ещё пытаются не забывать родные традиции и общаются Украинским, там только изредка проскакивают незнакомые слова. Вывод можно сделать таков, что, если ты немгого больше проведешь времени на Западной Украине, то ты быстро схватишь эти дидиалектизмы и вскоре будешь сам использовать их.