На той час всім дітям,підліткам було небезпечно,у деяких не було батьків,навіть даху над головою.
Так от і наш Климко залишився сиротою,був з дядьком поки той не загинув.На мою думку це дуже важко пережити,тому в нього була надія тільки на себе. До цього всьго він був добрий,прийняв свою вчительку з дитиною,ходив за їжею.
Але фінал був трагічним,Климко загинув.
На мою думку Климко сильна дитина,він не опустив руки,він старався,він хотів вижити.
1.Що найбільше любив робити Михайлик з мамою?(Садити в городі)
2.Яка була головна слабкість в головного героя?(Читання)
3.Що було великою розкішшю для Михайлика?(Сапоги)
4.Звідки Михайлик знав,що навіть сам Бог за плугом ходить? (Зі щедрівок)
5.Чому мати забороняли Михайликові читати?(Шкідливо впливають на розум її дитини)
6.Що робили на селі з відьмою?(Відрубували руку)
7.Що на думку Михайлика може відлякати нечисту силу?(Спів півнів)
8.На що Михайлик віміняв на ярмарку книжечку "Три торби реготу"?(крашанки 5 шт.)
9.Що єдине гарне мав Юхрим ?Бабенко(почерк)
10.З ким Михайлик потовкавсь крашанками під церквою?(З хлопчиком Іваном)
11.Назва книги,яка була у Юхрима?(Пригоди Тома Сойєра)
12.Що попросив Юхрим Бабенко в Михайлика за книгу?(4 стакани гарбузового насіння)
Цитаты:
1. "Вона перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину, вона першою показала, як плаче од радостi дерево, коли надходить весна, i як у розквiтлому соняшнику ночує оп'янiлий джмiль."
2. "І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила, що в теплому ірію захопили весну та й принесли нам»
3. Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо…».
4. «Якось я швидко, самотужки навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі».
5. "Тут головне ні в чому їй не перечити — ні словом, ні очима, а тільки сумно похнюпити голову, повинитись трохи, а далі зненацька запитати про таке, що одразу б набакирило материні думки на щось інше».
Дитинство у Климка було тяжке,кров,бій,горе.
На той час всім дітям,підліткам було небезпечно,у деяких не було батьків,навіть даху над головою.
Так от і наш Климко залишився сиротою,був з дядьком поки той не загинув.На мою думку це дуже важко пережити,тому в нього була надія тільки на себе. До цього всьго він був добрий,прийняв свою вчительку з дитиною,ходив за їжею.
Але фінал був трагічним,Климко загинув.
На мою думку Климко сильна дитина,він не опустив руки,він старався,він хотів вижити.
Объяснение:
тільки первірь на розділові знаки
Первое:
1.Що найбільше любив робити Михайлик з мамою?(Садити в городі)
2.Яка була головна слабкість в головного героя?(Читання)
3.Що було великою розкішшю для Михайлика?(Сапоги)
4.Звідки Михайлик знав,що навіть сам Бог за плугом ходить? (Зі щедрівок)
5.Чому мати забороняли Михайликові читати?(Шкідливо впливають на розум її дитини)
6.Що робили на селі з відьмою?(Відрубували руку)
7.Що на думку Михайлика може відлякати нечисту силу?(Спів півнів)
8.На що Михайлик віміняв на ярмарку книжечку "Три торби реготу"?(крашанки 5 шт.)
9.Що єдине гарне мав Юхрим ?Бабенко(почерк)
10.З ким Михайлик потовкавсь крашанками під церквою?(З хлопчиком Іваном)
11.Назва книги,яка була у Юхрима?(Пригоди Тома Сойєра)
12.Що попросив Юхрим Бабенко в Михайлика за книгу?(4 стакани гарбузового насіння)
Цитаты:
1. "Вона перша в свiтi навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину, вона першою показала, як плаче од радостi дерево, коли надходить весна, i як у розквiтлому соняшнику ночує оп'янiлий джмiль."
2. "І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила, що в теплому ірію захопили весну та й принесли нам»
3. Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо…».
4. «Якось я швидко, самотужки навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі».
5. "Тут головне ні в чому їй не перечити — ні словом, ні очима, а тільки сумно похнюпити голову, повинитись трохи, а далі зненацька запитати про таке, що одразу б набакирило материні думки на щось інше».