Тарас Григорович Шевченко народився 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського п
ської губернії (нині Звенигородський райо
кої області) у родині Григорія Івановича
й Катерини Якимівни Бойко. Батьки
кріпаками магната-поміщика генерал-лей
силя Енгельгардта. Через рік
Відповідь:
Славко Беркута - головний позитивний персонаж. Звичайний, пересічний, худорлявий, середнього зросту із поглядом.
Юлько Ващук - головний персонаж твору. На перший погляд "звичайний хлопчина", "модна куртка й начищені до блиску черевики", "вигляд пещеним мамієм".
Лілі Теслюк - персонаж твору, що допомагає краще зрозуміти дії і вчинки головних героїв. У Лілі була "світло-руса пелехата голова і тоненький голос". Коли подорослішала, мала "біле пасмо волосся над чорною бровою, зав'язану довкола шиї зелену хустину.
Стефко Вус - персонаж твору, що допомагає краще зрозуміти дії і вчинки головних героїв. Хлопець мав "кучеряву густу чуприну", "нечепура", з "широким ротом", "в погляді синіх очей мовби аж колючки ховались", "заболочений, у семилатному своєму пальтечку та з колючим поглядом спідлоба".
Юлько Ващук:
— Розумієте, хлопці, треба мати просторове уявлення і абстрактне мислення. Без цього неможливо творити. Мислення можна розвинути. Щоденний тренінг — і навчитеся всього на світі…
— Наука про печери! Спелеологія! Це ж найцікавіша в світі справа. Нема нічого привабливішого! Раптом візьмеш та й відкриєш на стіні малюнки первісних людей. А підземні озера! А сталактити! А несподівані повороти й западини!
Стефко Вус:
— Ти б менше патякав, балакайло мудрий. Бери сороку, у вас вдома місця досить.
— Йдіть, ідіть, тату! Нічого тобі не станеться! Висунься трохи на свіже повітря — засидівся, мохнатієш цілий вечір у хаті, аж місця менше стало!
Славко Беркут:
— Послухай, мамо: "На гладко відполірованих льодовиками скелях я бачив зображення носорогів і слонів, висічені первісними художниками".
— Дискусії! Ну, чому б тобі не сказати — суперечки?
Лілі Теслюк:
— Не знаю. Щось би таке зробила, аби він на все життя за падлюку самого себе мав, щоб він сам на себе не міг би ніколи подивитись.
— Ти не журися, Славчику, в усіх єгипетських фараонів були ще більші вуха! Не віриш? А ти подивись, подивись — навіть у бога Озіріса вуха, як лопухи, бачиш?
Объяснение:
-