ТЕАТР КОРИФЕЇВ». Навести приклад найсмішнішого епізоду твору "Мартин Боруля", назвати , які художні засоби вживає автор для створення комічної ситуації.

ответ:

найчастіше використовуються епітети. щоб довести це,візьмемо для прикладу пісню "ой морозе,морозенку":

визначимо  художні засоби  у тексті твору:

ой морозе, морозенку,

ти славний козаче,

за тобою, морозенку,

вся  вкраїна  плаче. –  метонімія

не так тая україна,

як та стара мати,

заплакала морозиха,

та стоячи біля хати. –  протиставлення

ой з-за гори та з-за кручі

буйне  військо виступає. –  епітет

попереду морозенко

сивим  конем виграває. –  епітет

то не грім в степу грохоче.

то не хмара світ закрила, —

то татар велика сила                                                  протиставне порівн.

козаченьків  обступила.   –  пестливо-зменшувальне слово

бились наші козаченьки

до ночі  глухої, —                          епітет

полягло наших чимало,

а татар утроє.

не вернувся морозенко,

голова завзята.  –  синекдоха,  епітет

замучили молодого

татари  прокляті. –  епітет

вони його не стріляли

і на часті не ,

тільки з нього, молодого,

живцем серце виривали.

поставили морозенка

на савур-могилу.

«дивись тепер, морозенку,

та на свою україну! »

вся ти єси, україно,

славою покрита,

тяжким горем, та сльозами,

та кров’ю полита!     –  риторичне звертання,  метафора

і поки над  білим  світом –  постійний епітет

світить сонце буде, —

твої думи, твої пісні

не забудуть люди.    –  гіпербола

як можна побачити,епітетів тут обмаль.

«Світ який — мереживо казкове!..» Від неї віє юнацьким максималізмом, життєствердною енергією. Автор передає почуття ліричного героя, який відчуває потребу в коханні і добрі, тому просить у долі:

Дай мені любові,

дай добра,

Гуркочи у долю мою, світе..

Не шкодуй добра мені, людині,

Щастя не жалій моїм літам.

Юнак очікує від життя дива, приходу справжніх почуттів, про які мріяв в «юнацьких несміливих снах». Очевидно, таки прийшло до ліричного героя перше кохання. Інколи, засліплений сильним почуттям, не помічаєш недоліків милої серцю людини; але може настати час руйнування «рожевих ілюзій». І саме тоді перевіряється глибина, щирість кохання.  Кохання — не лише повсякденні радощі, воно інколи несе і муки, і страждання, бо буває нерозділеним, болючим, зрадливим. Письменник, мабуть, відчув  на собі, тому і з’явилися вірші «Люсі», «Ти байдужа, як мертве місто», «Є в коханні і будні, і свята…». В останній поезії поет розкриває буденні і святкові дні любові, як буває непросто молодим людям порозумітися, знайти спільну стежину в житті, гармонію , почуттях…

Але, що б там не було, треба чекати на єдину, велику, вірну любов — вона до неї неодмінно прийде.  Втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатний відрізнити важливо го від мізерного.

Василь Симоненко закликає бути життєрадісними, любити свою батьківщину,  народ, пробуджувати в людині прекрасні почуття. Власне таким і був поет,  прожив лише двадцять дев’ять років, пізнав радощі кохання і був до безтями закоханий у життя!

Объяснение: