тема дисгармонії доведеної ло абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства (за повістю «Собаче серце»)не з інтернету будь ласка люди не з інтернету я провірю​

Безперечно, одна з найгірших людських вад — це заздрість, тобто ревнисте ставлення до надбань і досягнень інших. Саме через заздрість у цьому світі коїться найбільша кількість злочинів, відомі навіть випадки, коли через заздрість брат вбивав брата. Чому це так? Спробуємо з’ясувати.Почуття заздрості виникає у людини, коли хтось із її знайомих здобуває собі те, про що вона давно мріяла, аби ж коли хтось виявляється кращим, успішнішим. Людину одразу починає щось «гризти», примушуючи робити необдумані вчинки. Той, хто заздріть, не може контролювати свої дії, бо весь час думає про переваги і здобутки інших, забуваючи про власні.Про заздрість писали ще у Біблії. Згадаємо історію Каїна та Авеля, в якій розповідається про те, як через заздрість Каїн вбив свого брата, за що був навіки проклятий. Або на драму «Моцарт і Сальєрі» О. С Пушкіна, яка була заснована на реальних подіях. У цьому творі також показаний нищівний влив заздрості на особистість.Люди виділяють таке поняття, як «біла заздрість», тобто добра, незлоблива. На мою думку, заздрість не може бути такою, оскільки, якщо вже ти відчуваєш якесь хвилювання через здобутки інших, то ти заздриш, а це не може бути добрим.Таким чином, ми бачимо, що заздрість дійсно руйнує наше життя, тому треба радіти досягненням інших і не забувати про власні.Заздрість — це ревностне ставлення до здобутків оточуючих, несвідоме прагнення мати щось, що є у інших.Уже саме поняття викликає у нас негативні емоції й асоціюється з чимось недоброзичливим. Але, незважаючи на це, виділяють «чорну» и «білу» заздрість.Хоча кожен із нас і усвідомлює свою неповторність та індивідуальність, але не оминає нагоди порівняти свої уміння і досягнення з надбаннями інших. Особливо часто де гаємо в професійній діяльності. У телепередачі «Чесний детектива» описували таку ситуацію. Співробітниця рекламного агентства, заздрячи таланту етажерки, підмінила її роботи і видала за свої власні.Заздрість — дуже сильне почуття, яке може засліпити людину, зробити її агресивною, здатною на необдумані вчинки. Варто лише згадати епізод із Біблії, коли Каїн убив Авеля, рідного брата. В цьому випадку заздрість довела людину до страшного гріха.Психологи кажуть, що, заздрячи комусь, ми підсвідомо вважаємо себе неспроможними досягти бажаного. Та найчастіше заздрість є невиправданою, а іноді навіть безглуздою. Так малюка Цахеса, героя однойменної казки-новели Гофмана, занапастило його ревносне ставлення до зовнішньої краси людини (сам він був потворним карликом).Вважається, що заздрість може бути світлою, тобто доброзичливою. На мою думку, саме таке почуття сповнює полковника Аносова (оповідання О. Купрі-на «Гранатовий браслет»). Він захоплюється безкорисністю кохання Желткова і радіє, що саме на долю його племінниці випало щастя пізнати таку любов.Отже, заздрість — почуття неоднозначне, яке полягає у прагненні людини розділити успіх оточуючих, відчути, що вона здатна досягти більшого.

"До писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу".
"Була прегарна в тій хвилі. Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям, мала на собі скромну ріклю, що, не стісняючи її в рухах, приставала пестливо до її молодої, гнучкої статі, що, на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності."
" Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. "
"На танці не ходила ніколи. Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі, а забави й розривки її сільських ровесниць були для неї цілковито чужі. Не мала й жодних товаришок між сільськими дівчатами й товаришувала виключно з донькою Докії, Парасинкою. З іншими не мала що балакати. У неї не було таємниць і любовних справ, які спонукували дівчат до шаленого дитячо-безумного сміху й переговорів."