Тематична контрольна робота Завдання 1. Завершити фразу.
1. Справжнє прізвище І Карпенка-Карого
2. «артистом зору» І. Франко назвав
3. Сюжет твору « Мартин Боруля» на основі
4. Назва «Хіба ревуть воли» перефразований вислів з
5. Жодного разу не з’являється на сцені
6. За сюжетом «Мартин Боруля» українська версія твору Мольєра
7. Хто убиває панського сторожа
8. Хто просить благословити дітей
9. – Їздю на своїх конях по просителях: і коней годують і мене годують
10. «палкий погляд, бистрий, як блискавка» неабияке у кого
11. Представники «театру корифеїв»
12. Перша назва роману Панаса Мирного
13. У якому році народився Чіпка
14. Справжнє прізвище: Панаса Мирного
15. «одним з батьків новочасного українського театру»
16. Сюжет твору «польовою царівною» названо у романі
17. За жанром «Мартин Боруля»
18. Суржиком розмовляє у комедії
19. То таки мужик репаний, а ти – канцелярист! Боруля протиставляє
20. Хто тікає з власних заручин
21. Хто накладає на себе руки
22. Змінює декілька прізвищ
23. Хто організовує нічні збіговиська
24. Прізвиська «друзів» Чіпки
25. Слова «Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном» належать
26. Назвіть справжні імена «дружків» Чіпки

Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного "Євшан-зілля") І. Микола Вороний — творець поетичних шедеврів. (М. Вороний — неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. "Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, — слушно зауважує Г. Вервес, — Вороний створив... непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань".) II. Святі почуття людини, оспівані у поемі "Євшан-зілля". 1. Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї Батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. І горе тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.) 2. Образ ханського сина. (Ні пісня колискова, ні розповідь про нещасного батька не розбудили в хлопцеві мрій про вільне життя. І лише ароматне зілля допомагає йому згадати рідний степ, милу сторону, своїх батьків. Він ніби прокидається від довгого сну, він розуміє: Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати!) III. Актуальність поеми. (В образі ханського сина М. Вороний зобразив тих українців, які забули, "чиїх батьків ми діти", тих, які мовчать і не мають сили вибороти крашу долю своїм нащадкам, тих, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить риторичне питання: Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, — Шлях у край свій повороту?!)

Саме найцінніше в житті людини – її життя. Сутність вижити, закладена природою на клітинному рівні. Але люди істоти соціальні. І з цієї точки зору, на мою думку, в житті головне почуття любові. Любові до родини, матері, моїх майбутніх дітей. Та все ж найголовніше почуття, це любов до коханої людини. Без ньго не можливо бути ні дитиною, ні матір’ю,
Сидячи за комп’ютером, як завжди на сайті «Вконтакті», і читаючи різні статуси я задумалася, так що ж таке любов? У чому вона полягає?
Пишуть дуже багато статусів про те, як страждають від кохання, про те який біль воно їм приносить, як люди здійснюють зради у відношеннях один одного, про обман, брехню і образи. Але хіба це любов? Адже якщо любиш людину, ти ніколи не захочеш зробити йому боляче, на зло, не захочеш зачепити його почуття до тебе. Виходить це просто людський егоїзм. Коли любиш, то хочеться піклуватися про людину, хочеться, щоб він усміхався, хочеться робити його щасливим. Адже отримуючи нескінченні образи від рідної людини, ти перестаєш йому довіряти, ти вже не можеш бути в ньому впевнена, постійно шукаєш підступність. І чим більше цих образ і переживань тим більше стає прірва. І ось вже рідні люди стають зовсім чужими, вони можуть продовжувати бути разом, але зустрічі починають приносити менше радості,