ответ:На мою думку, Івась після зустрічі зі своїм батьком ніколи вже не зустрічав його.Але з часом він все ж таки дізнався ,як вчинив його рідний батько з ним і з Катериною.Після того Івась став ще більше зневажати москалів.Можливо він і поїхав би помститися батькові за такий егоїстичний та жорстокий вчинок. Хлопець пішов би до Запоріжжя у козаки, і там ще більше відстоював міцний дух нашого народу.
Міні-твір "Майбутнє Івася" за твором Тараса Шевченка "Катерина"
Деякий час Івась подорожував з кобзарем. Вони харчувались тим, що подавали добрі люди, а спали там, де застане глуха ніч. Невдовзі старий кобзар віддав душу богу, і хлопець вирішив піти до лісника, який його колись знайшов на дорозі – там, де залишила Катерина. Про свою історію життя Івась довідався від кобзаря.
Щирий та жалісливий лісник не зміг відмовити хлопцеві, і невдовзі вони стали неначе рідні один одному. Жили у невеличкій хижці далеко від людських очей, серед високих мовчазних сосен, щебету пташок. Івась піклувався про лісових мешканців, які потребували до . Взимку підгодовував лосів та оленів сіном, яке заготовляв влітку, пухнастих білок пригощав лісовими горішками. Івась дбав про ліс – вирубував сухостійні дерева і висаджував нові. Довгими зимовими вечорами виготовляв для пташок годівнички. Він став справжнім господарем лісу.
Саме тут, серед природи, загоювалась поранена Івасева душа. Він виріс сильним, кмітливим і, головне, був по-справжньому щасливим і більше не почувався осиротілим.
ответ:На мою думку, Івась після зустрічі зі своїм батьком ніколи вже не зустрічав його.Але з часом він все ж таки дізнався ,як вчинив його рідний батько з ним і з Катериною.Після того Івась став ще більше зневажати москалів.Можливо він і поїхав би помститися батькові за такий егоїстичний та жорстокий вчинок. Хлопець пішов би до Запоріжжя у козаки, і там ще більше відстоював міцний дух нашого народу.
Объяснение:
Міні-твір "Майбутнє Івася" за твором Тараса Шевченка "Катерина"
Деякий час Івась подорожував з кобзарем. Вони харчувались тим, що подавали добрі люди, а спали там, де застане глуха ніч. Невдовзі старий кобзар віддав душу богу, і хлопець вирішив піти до лісника, який його колись знайшов на дорозі – там, де залишила Катерина. Про свою історію життя Івась довідався від кобзаря.
Щирий та жалісливий лісник не зміг відмовити хлопцеві, і невдовзі вони стали неначе рідні один одному. Жили у невеличкій хижці далеко від людських очей, серед високих мовчазних сосен, щебету пташок. Івась піклувався про лісових мешканців, які потребували до . Взимку підгодовував лосів та оленів сіном, яке заготовляв влітку, пухнастих білок пригощав лісовими горішками. Івась дбав про ліс – вирубував сухостійні дерева і висаджував нові. Довгими зимовими вечорами виготовляв для пташок годівнички. Він став справжнім господарем лісу.
Саме тут, серед природи, загоювалась поранена Івасева душа. Він виріс сильним, кмітливим і, головне, був по-справжньому щасливим і більше не почувався осиротілим.