Тест . Карпенко-Карий «Сто тисяч» 1. Як Пузир зустрів Романа?
а) З хлібом-сіллю;
б) запросив у хату до столу;
в) виявив незадоволення до хлопця;
г) попросив його почекати у фургоні.
2. З яким першим питанням звернувся Герасим до сина після його приїзду від Пузиря?
а) «Чого ти так запізнився, мабуть, упівночі приїхав?»;
б) «Як приймали, як частували?»;
в) «Чи уподобались дівчата?»;
г) «Як панич зустрів Бонавентуру?».
3. Хто був у Пузиря в гостях, коли Роман з Бонавентурою приїхали до нього?
а) Церковний служитель;
б) уїзний суддя;
в) головний казначей;
г) офіцери.
4. З якою домашньою худобою порівняв Герасим родину Пузиря?
а) Свинями;
б) конями;
в) волами;
г) биками.
5. Порода свиней, яка була у Пузиря:
а) ландраси;
б) завідські;
в) німецькі;
г) англійські.
6. Скільки Смоквинов, за словами Гершка, позичав на «улучшенія хазяйства» грошей?
а) Мільйон;
б) три тисячі;
в) п’ять тисяч;
г) мільярд.
7. Через що Жолудь хотів купити землю у Смоквинова? Бо у того був:
а) гарний фруктовий сад;
б) ставок, де можна купати овець;
в) багатий ліс;
г) великий гай.
8. «Упустіть землю Смоквинова… все одно що»:
а) кинутися одягненим у воду;
б) залишитися голодним;
в) пошитися у дурні;
г) посиротить свою землю на віки вічні.
9. Від якого слова Савки після його повернення із казначейства «як… пташки защебетали перший раз весною, так радісно зробилось на серці від цього слова» Калитці:
а) годяться;
б) обмінні;
в) вірогідні;
г) пройдуть.
10. Де Савка не користувався фальшивими грошима?
а) У трактирі;
б) лавці;
в) казначействі;
г) банку.
11. Співаючи на радощах, Герасим порівнював горілку з:
а) соком;
б) варенням;
в) медом;
г) цукерками.
12. Гершко з батьком «землю держать…» у:
а) жолудя;
б) Пузиря;
в) Невідомого;
г) Кукліновського.
О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"
"І голова ж у тебе, Митько."
"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
"Але ж головний у нашій експедиції ти."
"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «…лани, гаї, сади!».
Риторичні запитання: «…чи так мені чого було?»; «…чого так весело було?».
Порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».
Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло».
Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози», “господнє небо”