В наш час багатьом людям потрібні гроші , але чи зроблять вони нас щасливими ? Ні , адже поняття щастя не лежить в грошах . Іван Карпенко-Карий саме таке щастя показує в Герасимі Калитки . Автор зображує Герасима жадібним , злим , бездуховним . Потрібно по-перше бути духовною людиною , адже це добре коли людина допомагає іншим і підтримує їх . Герасим навіть не поважав свою родину . Це нам і доводить , що Герасима зламали гроші . Не важливо який ти багатий чи бідний , ти завжди повинен бути людиною . Герасим не поважає почуття інших людей. Прикладом цього є коли Герасим віддає Романа за дочок Пузиря. І в цьому також винні гроші. Тому що Роман кохав Мотрю , але Герасиму хотілося ще більше розбагатіти . Ось як гроші породжують бездуховність .
Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан насильно віддав заміж за панського хурмана, за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай.
Соломія, щоб її не впізнали та не повернули панові, переодягалася в парубка.
Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Соломія виявляє надзвичайну силу волі, щоб врятувати пораненого Остапа у плавнях: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. їй стало жаль молодого змарнованого життя — і вона заплакала…».
Молода жінка дбала про одужання коханого, йшла на будь-яку роботу, аби заробити на шматок хліба і вірила у їхнє щастя. Але коли до омріяного вільного життя залишалося півкроку, Остапа забирають турецькі жовніри. Соломія випробувала усе для його звільнення, але ні умовляння, ані підкуп не до . Тоді вона зважилася на відчайдушний крок: відбити у вартових коханого.
Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.
В наш час багатьом людям потрібні гроші , але чи зроблять вони нас щасливими ? Ні , адже поняття щастя не лежить в грошах . Іван Карпенко-Карий саме таке щастя показує в Герасимі Калитки . Автор зображує Герасима жадібним , злим , бездуховним . Потрібно по-перше бути духовною людиною , адже це добре коли людина допомагає іншим і підтримує їх . Герасим навіть не поважав свою родину . Це нам і доводить , що Герасима зламали гроші . Не важливо який ти багатий чи бідний , ти завжди повинен бути людиною . Герасим не поважає почуття інших людей. Прикладом цього є коли Герасим віддає Романа за дочок Пузиря. І в цьому також винні гроші. Тому що Роман кохав Мотрю , але Герасиму хотілося ще більше розбагатіти . Ось як гроші породжують бездуховність .
Объяснение:
Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан насильно віддав заміж за панського хурмана, за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай.
Соломія, щоб її не впізнали та не повернули панові, переодягалася в парубка.
Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Соломія виявляє надзвичайну силу волі, щоб врятувати пораненого Остапа у плавнях: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. їй стало жаль молодого змарнованого життя — і вона заплакала…».
Молода жінка дбала про одужання коханого, йшла на будь-яку роботу, аби заробити на шматок хліба і вірила у їхнє щастя. Але коли до омріяного вільного життя залишалося півкроку, Остапа забирають турецькі жовніри. Соломія випробувала усе для його звільнення, але ні умовляння, ані підкуп не до . Тоді вона зважилася на відчайдушний крок: відбити у вартових коханого.
Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарюють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.
Объяснение: