Тестовая робота ХЄЛ ТОЛЬКО БЕЗ ПРИКОЛОВ ,ЕСЛИ БУДЕТ ПРАВИЛЬНО ЕЩЕ ДАМ! 1.Укажіть, символом чого є євшан-зілля в однойменному творі М. Вороного?
а) історичної та національної пам;яті;
б) рослинного світу України;
в) ханської влади;
г) материнської любові.
2.Укажіть, який з наведених творів НЕ є піснею літературного жанру:
а) ;Ще не вмерла Україна"
б) Молитва
в) ;Заплету віночок, заплету шовковий
3.Чому саме гудця старий хан вирішив послати на пошуки свого сина?
(поема "Євшан-зілля" М. Вороного )
а) гудець знав декілька мов
б) гудець був дядьком ханського сина
в) тільки він знав дорогу у світ хрещений
г) тільки він умів словом та піснею торкнутися людської душі
4.Які рядки з поеми М. Вороного «Євшан-зілля» розкривають її головну
думку?
а) Там, де пустка замість серця,
Порятунку вже не буде!
б) Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій
В славі й шані пробувати!
в) Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, -
Шлях у край свій повороту?!
5.В уривку;Рідний степ, широкий, вільний, пишнобарвний і
квітчастий для змалювання краси степу М.Вороний використав
а) порівняння
б) метафору
в) епітети
г) гіперболу
в) з чотирьох частин.
6.Які художні засоби є в рядках :
Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
а) анафора, риторичне звертання, метафори
б) гіпербола, епітет, анафора
в) епітет, риторичний оклик, паралелізм
г) метафори, гіпербола, пестливі слова
7.Який художній засіб ілюструють наведені приклади: синє море биті
шляхи ненька старенькая
а) метафору
б) епітет
в) паралелізм
г) анафору
8.Рідні половецькі степи юнак з поеми "Євшан-зілля" М.Вороного згадав
завдяки
а) пісні гудця про лицарські половецькі походи;
б) пахощам євшан-зілля;
в) колисковій пісні;
г) почутому від гудця про страждання його батька.
Завдання 9-11 передбачають розгорнуті відповіді на запитання
(завдання 9-10 - 1б. 11- 2б.)
9.Як ви гадаєте, чому не розповідь і не пісня гудця, а саме євшан –зілля
зворушило ханського сина?
10. Поміркуйте, що для нас є ліками проти забуття? Що може повернути нас
з далекого краю в отчий?
11. Роль якого героя з поеми «Євшан- зілля» ви б зіграли, якби вас запросили
знятися в кінофільмі за мотивами цього твору.Поясніть свій вибір
Если тебе подойдёт,то вот..
Осінь. Ліс. Листя шурхотить під моїми ногами. Я йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп, знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. Поступово кроки сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. І світ не видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй душі оселяється гармонія. Її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер.
Дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. Вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. Євген Плужник у поезі «Вчись у природи творчого спокою» радить кожному:
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.
І справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті:
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий такий великий,
Що я тобі й сказти б не зумів
Саме тому Максим Рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». Бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії:
Поете! Живемо в пустині
Серед каміння та людей,
І тільки мак небесно-синій –
Єдина втіха для людей.
Краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. Кохання. Скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. Іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить»:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. Головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.
Дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. Вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. Євген Плужник у поезі «Вчись у природи творчого спокою» радить кожному:
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.
І справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті:
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий такий великий,
Що я тобі й сказти б не зумів
Саме тому Максим Рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». Бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії:
Поете! Живемо в пустині
Серед каміння та людей,
І тільки мак небесно-синій –
Єдина втіха для людей.
Краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. Кохання. Скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. Іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить»:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. Головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.
якось так...