Громада готова була битися до останнього, щоб відігнати, відбити ворога від свого села, але Захар Беркут промовив, що потрібно не просто прогнати ворога, але й розбити його вщент.
цитата: — Хоч то воєнне діло — не моє діло і не мені, старому, радити про те, до чого не можу приложити своїх рук,— але все-таки я думав би, що не велика наша заслуга буде, коли відіб'ємо монголів, особливо зваживши, що се нам не так-то й трудно зробити. Сини наші погибли з їх рук, кров їх обагрила нашу землю і кличе нас до пімсти. Чи пімстимось ми на ворогах наших, на нищителях нашого краю, коли відіб'ємо їх від свого села? Ні, а тілько, відбиті від нашого села, вони з подвійною лютістю кинуться на інші села. Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!
Максим Беркут порадив вивезти з села все, що можна, пустити монголів у кітловину, де знаходилося село, а потім закрити вихід і перебити або заморити всіх до одного голодом. Тухольцям пропозиція сподобалася, але вони вирішили не просто закрити ворога у пстці, але ще й затопити їх.
Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини «Гаї шумлять...». Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.
Відповідь:
Громада готова була битися до останнього, щоб відігнати, відбити ворога від свого села, але Захар Беркут промовив, що потрібно не просто прогнати ворога, але й розбити його вщент.
цитата: — Хоч то воєнне діло — не моє діло і не мені, старому, радити про те, до чого не можу приложити своїх рук,— але все-таки я думав би, що не велика наша заслуга буде, коли відіб'ємо монголів, особливо зваживши, що се нам не так-то й трудно зробити. Сини наші погибли з їх рук, кров їх обагрила нашу землю і кличе нас до пімсти. Чи пімстимось ми на ворогах наших, на нищителях нашого краю, коли відіб'ємо їх від свого села? Ні, а тілько, відбиті від нашого села, вони з подвійною лютістю кинуться на інші села. Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!
Максим Беркут порадив вивезти з села все, що можна, пустити монголів у кітловину, де знаходилося село, а потім закрити вихід і перебити або заморити всіх до одного голодом. Тухольцям пропозиція сподобалася, але вони вирішили не просто закрити ворога у пстці, але ще й затопити їх.
Пояснення:
І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.