Тот кто решит задание в течение 5-ти минут, 5. Прочитайте фрагмент промови.
Християнська культура - це не тільки церковна тематика у творах літератури, мистецтва, а й культура християнської поведінки, у якій нема місця ненависті до ближнього, але є відкритість серця для вмісту нової Христової заповіді: щоб ми любили одне одного (Д. Степовик). Провідною риторичною фігурою в тексті є
a
антитеза
b
градація
c
риторичне запитання
d
порівняння
6. Антитеза є в реченні:
a
Держави стоять не на династії, а на внутрішній єдності й силі народу.
b
«Душа вночі – як чергова аптека» .
c
Я зупинив таксі, але воно заявило,що не поїде туди, куди мені потрібно.
d
Історія – це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук.Антитеза є в реченні
7. Правильним продовженням речення «Постійна рухливість і надмірна жестикуляція промовця є рядок :
a
спонукають до бурхливої полеміки в аудиторії.
b
викликають зацікавленість текстом промови.
c
викликають утому й роздратування слухачів.
d
посилюють значимість промови.
8. Утворіть тропи, добираючи відповідне слово із запропонованих, натискаючи на підкреслений рядок.
1. А вона, як
сну, чарівна...
2. Ніч... а човен - як
птах...
3. О, який же прекрасний ти,
єдиний!
4. Все шукатиму зірку
, Ясну владарку
ночей.
5. Поглянь, уся земля
В
обіймах ночі.
6. Я Ваші очі пам'ятаю, Як
, як спів.
9. Оберіть правильний троп або правильну риторичну фігуру в реченнях серед запропонованих варіантів.
1. Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
2. Я забув, що забув був вас.
3. Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке любов?
4. У годину суху та вологу Відходились усі мости...
5. Прийшов, побачив, переміг ...
6. Збагни ж, нарешті, сину, цю недолю і заховай глухонімий свій крик.
10. Прочитайте висловлення. Поясніть письмово, як ви його розумієте (3–4 речення).
Промова повинна розцвітати, розгортатися на основі повного знання предмета, коли за нею не стоїть зміст, засвоєний і пізнаний оратором, то словесне її вираження уявляється порожньою й навіть дитячою балаканиною (Цицерон).
Образ Марусі Чурай — це образ з легенди, ми не знаємо достеменно, чи жила вона насправді. Найімовірніше Маруся Чурай справді жила на Полтавщині у XVII ст., складаючи пісні, яких співала вся країна, а деякі з них співають і досі. Якою видається читачеві Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки дар співати й складати пісні, але дар кохати, бути щирою та чистою: Красива я була, правда? Схожа на свою матір. Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа на свій народ. Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. І саме через ті рядки виникає думка про те, що образ Марусі Чурай є символічним: вона й є в певному сенсі образом народу, з його співучою нескореною й нескоримою душею, з душевною чистотою й несправедливо сповненим страждань життям. Марусю називають у романі голосом, піснею й душею народу. Вона, напевне, такою і є. На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко й радіти життю, але душевна чистота, прагнення кращого якщо не для себе, то для свого народу залишається з Марусею до останніх її днів. Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах»,— каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині и гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «п пісні — як перло многоцвітне, як дивен скарб серед земних марнот». Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями. У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, кращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний роман у віршах «Маруся Чурай» наскрізно. Для Ліни Костенко Маруся Чурай — не вродлива дівчина з її природним бажанням кохати й бути коханою, щасливою в сімейному житті. Вона — натура творча, а тому особлива. Радощі й жал людей дівчина чутливо вбирає в себе як свої: «Ця дівчина не так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа». Так говорить про героїню Іван Іскра, який розуміє чарівність її вроди, високість душі й талант художника. Йому якраз імпонує саме здатність тонко відчувати, шляхетно поводитися навіть у побуті. У зображенні головної героїні Ліна Костенко майстерно переплітає особисте і загальнонародне. Усе в романі не відбувається на тлі історичних подій: кожен вчинок, кожен характер історично обумовлений. Так, історія сім’ї Марусі, загибелі мужнього батька пояснює багато що у її характері, ставленні до людей і світу. Починається роман сценою суду, в якій виявляється ставлення різних людей до дівчини. Для одних вона — гордість, душа народу, для інших — убивця. Сама ж Маруся, болісно переживаючи особисту драму, мовчить, не говорить про те, що зілля Гриць випив сам, що те зілля призначалося їй. Донька Гордія та Горпини Чураїв увібрала в себе все краще, чим наділені були її батьки, увібрала в душу свою, у свій талант усе краще й від рідного народу. Ще змалечку дівчина була наділена, крім надзвичайної вроди, ще й величезним поетичним даром, бо могла, не стараючись і не напружуючись нітрохи, говорити віршами про звичайні, повсякденні, побутові речі. Вірші, за спогадами сучасників і очевидців, так і сипали з неї, рими добиралися легко й природно, маючи під собою багатюще народне джерело.
Не цурається праці, є дуже роботящою людиною:
"Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників";
"Іван розгубився. Бо, крім роботи, чесно кажучи, більше нічого не знав",
"...учень після занять ходить розвантажувати вагони".
Іван уособлює найкрщі людські риси. Він чуйни, добрий, відккритий: "Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці...".
Іван турбувався про власне здоров'я, не вживав алкоголю, не палив:
"В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав".
"І взагалі, вів здоровий б життя".
Подробнее - на -
Объяснение: