Товкти воду… голому сорочка.
Решетом воду…і шапка горить
Шила в мішку…і на дуду грець
П’яте колесо… на тиждень.
Триматися на…жар загрібати.
На злодієві… носити
Чужими руками…чесному слові
І швець, і жнець …не сховаєш
Сім п’ятниць… до воза
З миру по нитці…в ступі
Федір Михайлович Достоєвський – письменник і гуманіст - велику частину життя прожив в досить обмежених матеріальних умовах. Роман "Злочин і кара" був задуманий ним ще на каторзі. Ця ідея зародилася саме в епоху великих змін, коли в суспільстві стався соціальний перелом і виникли нові світогляди.
Автор викриває суспільство, яке нещадне до тих, хто не має грошей. У світі стає неможливо жити, і саме тому герої Достоєвського намагаються шукати вихід з цього жахливого становища. Жертвою цьго суспільства стає і головний герой роману - Родіон Раскольников. Цей образ відтворений психологічно тонко, з властивою Достоєвським здатністю проникати у внутрішній світ своїх героїв. Умови, в яких живе Раскольников, викликають у нього протест. Зріє бунт, але він носить індивідуальний характер. Бунт Раскольникова є егоїстичним, і в цьому полягає його слабкість і приреченість. Сам Достоєвський був проти всякого бунту.
Обравши для себе роль рятівника людства, Родіон Раскольников прагне "встати" над безглуздим натовпом і силою своєї влади змінити світ. Під впливом задушливої атмосфери вузьких вулиць Петербурга, він йде з сокирою до старої, сумніваючись і не вірячи до останнього моменту в те, що він вчинить злочин.
Що ж перетворило Родіона Раскольникова на злочинця? Що стало мотивом його злочину? На перший погляд саме убогість ставить дилему: порушити моральність — злочинно, не порушити — теж злочинно по відношенню до близьких. Родіон все частіше й частіше задавався питанням: «Чому розумні, шляхетні, добрі люди повинні животіти, у той час як незначні і підлі насолоджуються життям у достатку й радості?». Але це питання породжує хибний мотив.
Головний – постає у думках Раскольникова питанням: чи може гуманна людина, яка страждає за пригнічене людство, дозволити собі вбивство хоча б однієї "нікчемної" істоти, заради позбавлення від страждань та скрути багатьох благородних, чесних людей?
Відповідь на це питання головний персонаж намагається знайти у теорії "чи я твар тремтяча, чи маю право". Раскольников впевнений, що належить до "надлюдей", яким дозволено усе, які можуть піти на злочин в ім'я благородної мети, дозволити собі убити «по совісті». Таким чином він поділив людей на "вищий" та "нижчий" сорти, привласнив собі та іншим "вищим" право судити, страчувати, переступати людські та божі закони.
Та після Раскольников не відчуває себе переможцем, він не набув заспокоєння і щастя, вчинивши по праву «незвичайних людей». Божий закон «Не убий»! сильніше за усі теорії. Не випадково автор дав герою таке прізвище, яке постійно нагадувало б читачеві про внутрішній розкол персонажа...
Таким чином, в особистості головного героя роману «Злочин і кара» виведені дві прямо протилежні ідеї: ідея любові до людей і ідея безмежного презирства до суспільства - ідея Наполеона. Та з огляду на повний аналіз твору, найбільш важливий і значий мотив вбивства в романі «Злочин і кара», на мою думку, виявляється в розробленій Раскольниковим теорії, що виправдовує злочин.
Розглянемо питання про роль краси в житті людини. Може бути, краса - якась абсолютна величина, яка гарантує успіх у спілкуванні? Не закладена вона самою природою?
Здавалося б, для цього висновку є підстави. У ж е в два р о д а дев'ять місяців, тобто в тому віці, коли досвід спілкування з однолітками у дітей мінімальний, а багато хто взагалі сидять вдома в суспільстві старших, - вже в цьому віці малюки воліють зовні красивого ровесника.
Групу дітей посадили перед тахістоскопом - спеціальним приладом з екраном, на якому виникали в певній послідовності фотозображення дітей того ж віку, що й випробувані. Одні особи були симпатичні, інші - ні.
Дітям показали, як, натиснувши на кнопку, розташовану на приладі поряд з екраном, можна повторно викликати зображення тієї чи іншої особи. Натискати кнопку можна було скільки завгодно разів.
Роль краси в житті людини. Значно частіше м а л и ш и х о т е л і знову побачити на екрані зображення симпатичного дитини.
Що це значить? Те, що в яслах, в дитячому садку малюк захоче грати і ділитися іграшками з тим однолітком, який красивіше, а до н е к р а с і в о м у не підійде. І деякі діти зовсім незаслужено виявляються «аутсайдерами», а інші так само незаслужено, не докладаючи жодних зусиль, отримають те, до чого багато хто з нас прагнуть довго і наполегливо, - стануть лідерами, опиняться в центрі уваги колективу. В е л цікаве життя буде концентруватися навколо них, а некрасиві виявляться на периферії спілкування і будуть страждати.
Так вже в дитячому саду відбудеться певна диференціація на красивих і некрасивих, яка в подальшому, в школі, лише підсилить дискримінацію некрасивих, змусить їх шукати різноманітн привернути до себе увагу, в той час як деяким щасливчикам для цього нічого робити не доведеться.