«Книги - морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». (Іван Франко). Є книги, з яких можна довідатися про все, й нічого не збагнути. (Йоганн Вольфганг Ґете). Є книги, незаслужено забуті; нема жодної, яку б незаслужено пам’ятали. (Вістей Х’ю Оден). Коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто часто читає книги, той із Богом бесідує, або зі святими мужами. («Повість минулих літ»). Книга в мить своєї появи ніколи не буває шедевром: вона ним стає. (Едмон і Жуль Гонкури). Книга має створювати читача. (Карел Чапек). Книга, яка не збагачує читача, обкрадає його. (Цаль Меламед). Книга... залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, хто... не уміє витягти з мертвої букви живої думки. (Костянтин Ушинський).
Все досить просто. Автор твору порівнює життя людини, з життям коня. У творі Дрозда, Шептало представлений нам як особа горда, нестадна, яка має свою думку. Він не зламавася, а просто намагається ужитися серед рамок конюшні. Шептало не такий кінь, як інші, в ньому живе дух свободи. Саме людина з такими якостями викликає у інших симпатію, бо Шептало - був сірим лише на зовнішній вигляд, а у іншіх коней була і душа сіра, одноманітна. А Шептало - це образ людини, людини особливої, яка завжди виходить за рамки звичайного соціуму.
Більш того, твір був написаний у радянські часи, коли поняття про свободу (культури, мови, віросповідання) було досить відносним. І такі "біли коні" могли бути навіть ворогами влади.
Є книги, з яких можна довідатися про все, й нічого не збагнути. (Йоганн Вольфганг Ґете).
Є книги, незаслужено забуті; нема жодної, яку б незаслужено пам’ятали. (Вістей Х’ю Оден).
Коли старанно пошукаєш у книгах мудрості, то матимеш велику користь для душі. Бо той, хто часто читає книги, той із Богом бесідує, або зі святими мужами. («Повість минулих літ»).
Книга в мить своєї появи ніколи не буває шедевром: вона ним стає. (Едмон і Жуль Гонкури).
Книга має створювати читача. (Карел Чапек).
Книга, яка не збагачує читача, обкрадає його. (Цаль Меламед).
Книга... залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, хто... не уміє витягти з мертвої букви живої думки. (Костянтин Ушинський).
У творі Дрозда, Шептало представлений нам як особа горда, нестадна, яка має свою думку. Він не зламавася, а просто намагається ужитися серед рамок конюшні. Шептало не такий кінь, як інші, в ньому живе дух свободи. Саме людина з такими якостями викликає у інших симпатію, бо Шептало - був сірим лише на зовнішній вигляд, а у іншіх коней була і душа сіра, одноманітна. А Шептало - це образ людини, людини особливої, яка завжди виходить за рамки звичайного соціуму.
Більш того, твір був написаний у радянські часи, коли поняття про свободу (культури, мови, віросповідання) було досить відносним. І такі "біли коні" могли бути навіть ворогами влади.