В творе "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка наведено багато українських звичаїв і обрядів, але одного звичаю не згадано - це "Івана Купала".
Обґрунтування:
Український звичай "Івана Купала" - це стародавнє святкування, яке відбувається у ніч з 23 на 24 червня. Це свято пов'язане з природними циклами та приходом літа. Під час цього свята люди збираються біля водойм, де проводять різноманітні обряди та виконують пісні та танці. В цей день традиційно горять вогнища, скачуть через вогнища та запускають в річки обрядові горщики. Це свято володіє своїм особливим колоритом та символікою: вогонь і вода є основними елементами, а також відбуваються пошуки різних символів, що сприяють розкриттю таємничості й магічності свята.
Таким чином, у творі "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка не було згадано український звичай "Івана Купала". В такому контексті можна припустити, що автор не вважав цей звичай необхідним для розкриття сюжету чи характеру героїв.
Радість: Лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. У ній ніби живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. Тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії. Пломіний день: Лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні почуття. її найбільша гордість і найбільший біль — Україна. Навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, відчути «гарячий подих,» однодумців і діяти, рушати «на шляхи великі», бурлити «водоспадом», щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.
Обґрунтування:
Український звичай "Івана Купала" - це стародавнє святкування, яке відбувається у ніч з 23 на 24 червня. Це свято пов'язане з природними циклами та приходом літа. Під час цього свята люди збираються біля водойм, де проводять різноманітні обряди та виконують пісні та танці. В цей день традиційно горять вогнища, скачуть через вогнища та запускають в річки обрядові горщики. Це свято володіє своїм особливим колоритом та символікою: вогонь і вода є основними елементами, а також відбуваються пошуки різних символів, що сприяють розкриттю таємничості й магічності свята.
Таким чином, у творі "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка не було згадано український звичай "Івана Купала". В такому контексті можна припустити, що автор не вважав цей звичай необхідним для розкриття сюжету чи характеру героїв.
Лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. У ній ніби живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. Тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії.
Пломіний день:
Лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні почуття. її найбільша гордість і найбільший біль — Україна. Навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, відчути «гарячий подих,» однодумців і діяти, рушати «на шляхи великі», бурлити «водоспадом», щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.