Твір есе роздум учому виявляється активна житєва позиція та максимальна самоарилізація людини за творчістю в. симоненка марини павленко любов пономаренко.дуже треба

Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих.
Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.
Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.

Я читала безліч творів. Багато з них мали цікавий сюжет, незвичайних героїв. Але особливо вразила мене маленька дівчинка, яка ніколи не робила справ до кінця. Аля, яка потрапивши ло Недоладії сама навчилась, і навчила мене завершувати розпочаті справи, а окрім цього, навчила не відкладати справ на потім. Чим? Тим випадком, який стався коли вона забула про подарунок бабусі. Вам шкода було її коли вона потрапила до Недоладії? Мені ніскілечки. Це була цікава, сповнена приголомшливих пригод та нових знайомств подорож. Вона вчить бути хороброю, не здаватись навіть тоді, коли виходу немає. Ця подорож навчила мене уважності та вигадливості. А ще мені сподобалось що дівчинка не забула про друга, який теж не закінчував початого.
Алю, ти стала для мене гарним прикладом. Дякую. Аля – мій улюблений літературний герой.