Твір Ганни Багряної “Маленька Ляпутета»
Напишіть про свої враження від прочитаного, від головної героїні – маленької Ляпутети.
Створіть власний портрет Мані Адасовської: її риси вдачі, характер,ставлення до людей, захоплення, талант.
Які риси характеру Мані ви б запозичили для себе?

Жанр — соціально-побутова поема Автор — Тарас Шевченко Рік написання — 1847 Тема — викриття антинародних дій поміщиків-кріпосників. У поемі «Княжна» Шевченко зобразив пана-ліберала, який видає себе патріотом, «братом убогих», а насправді: А патріот, убогих брат… Дочку й теличку однімає У мужика… Сюжет «Княжна» Поема починається із заспіву. Поет розповідає про те, як в одному селі жив князь разом зі своєю дружиною. Князь постійно влаштовував п’яні бенкети разом із друзями. Княгині важко жити із чоловіком-п’яницею. Їй в молодості раяли не виходити заміж за князя та вона не послухала чужих порад. Згодом княгиня вагітніє і у неї народжується донечка. Княгиня радіє народженню дитини. Вона любить і леліє свою дочку, сама її виховує і не допускає свого п’яного чоловіка. Княгиня сама навчає дочку «накупивши у Ромнах» книг. Проходять роки і княгиня помирає, залишивши доньку сиротою. Дочка не потрібна батьку-п’яниці і росте сама по собі. Через кілька років князь відправляє доньку в Київ в інститут. Дівчина виростає такою ж гарною, як її матір і дуже схожою на неї. Вона повертається до батькового маєтку, але той продовжує пиятикувати. Княжна відчуває батька чужим для себе. Вона допомагає батьковим кріпакам і її дуже любить місцевий люд. Молода княжна сидить «взаперті», як колись і її мати, в той час, як батько бенкетує зі своїми гостями в садку. Якось князь так напився, що йде у світлицю, де спала його дочка і ґвалтує її. Княжна після цієї ганьби йде в монастир і приймає постриг, а її батько постарів і захворів і він не має нікого «хто б подав йому води». Цю історію автору поеми нібито розповіла черниця монастиря, в якому княжна прийняла постриг. Наостанок черниця показує свіжу могилу колишньої княжни, на якій ще й хреста немає.

Тема: розповідь автора про маленьких беззахисних пташенят, яких він помітив в траві. Він хоче стати для них батьком, братом або сестрою і захистити. І якщо раптом з`явиться яструб-розбійник і знищить пташенят, то їх смерть «ляже на нашу совість за нашу байдужість гріх».

Ідея: автор щирий в своїх почуттях захистити беззахисних пташок; закликає нас любити «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву». Вірш пройнятий гуманізмом, любов`ю і бережливим ставленням до природи. Автор задається риторичним питанням: «А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!» Справді, якщо людина байдужа до краси навколишнього світу і не має в серці «любові й хисту» до природи, то навіщо їй серце?

Жанр ліричного твору: верлібр (вільний вірш). 

Проблемні питання:
Чи складно в житті бути уважним до природи? Чи важко любити навколишній світ? Що заважає сучасним людям бережно ставитися до оточуючого середовища?