Як мені здається, Г.Квітка-Основ"яненко талановито і образно висвічує не лише щоденний побут селянина, але й ті моральні засади, які й дотепер лежать в основі ставлення до життя сучасного українця.
Що ж це за засади і які проблеми довелося вирішувати сімейству Наума Дрота? І чи має сучасний українець схожі проблеми у наші часи?
Думаю, що зараз, так само, як і двісті з чимось років тому, перед селянином стояла проблема віри в Бога. Вся повість Квітки-Основ"яненка просякнута думкою, що своє життя проста людина влаштовувала таким чином, щоб не грішити, якомога точніше виконувати Божі заповіді. Це було головним, цього дотримувалися беззастережно у сім"ї Наума Дрота. Пройшли віки, але й нині це так само хвилює сучасну людину, і кожен, як може, намагається зберегти у собі віру і не чинити всупереч заповітам Господа.
Проблема батьків і дітей так само актуальна у всі часи. Слухняна й чемна, вихована дитина, підмога батькам на старість - це було важливо для будь-якої родини тоді, і не втратило актуальності в наші дні.
Ще в повісті розкривається проблема соціальної нерівності, яка перешкоджає особистому щастю персонажів. Хіба ж так само гостро не постає ця проблема перед сучасною молодою людиною? На мій погляд, вона ще більше загострилася з часом.
Ну і нарешті проблема пошуків щасливої долі. Вона тісно сплітається з усіма вищезазначеними. Щастя людини - у вірі, у сім"ї, у коханні, у дітях, у вільній праці. Хіба це колись було інакше? Думаю, що ні. Це - на всі часи, для всіх поколінь буде важливо, до цього прагнули люди завжди і прагнутимуть у майбутньому.
Головний герой повісті «Вогник далеко в степу» ― Павло. Він був сиротою, з повагою ставився до старших, був відданий своїм друзям і закоханий у дівчину. Так сталося, що його мати померла, а коли хлопцеві було дев’ять років, батько одружився з тіткою Ялосоветою. Через місяць батька забрали на війну, з якої він так і не повернувся. Жив він з тіткою шість років у половині хати, бо більшу половину одірвало бомбою. За час оповіді читач гає як Павло перетворюється з маленького хлопчика на дорослу людину. Тітка Ялосовета дуже позитивний персонаж, вона хоч і не була матір’ю Павла, але ставилася до нього, як до рідного сина. Коли Павла не взяли до училища через недостатній вік для вступу, то вона сама привела його до директора і так розхвалила: «Він слухняненький, роботящий, не дивіться, що такий ото малий. Він підросте. І вчиться ловко…», що директор прийняв його під свою відповідальність. Павло дружив і навчався разом із трьома Василями ― Василем Силкою, Василем Оборою та Василем Кібкалом. Василь Силка любив географію і розповідав про кожну країну так, наче він там був: «…Так жовто, як у Штокаловому садку од абрикос. Банани, апельсини, ананаси…» Василь Кібкало був із трохи заможнішої родини і мав і взуття, і сумку, і сніданок йому з собою давали з дому. Василь Обора ― це мовчазний і кремезний хлопчина, якому завжди хотіло їсти. Усі хлопці товаришували з дитинства, разом ходили до училища і назад по 18 кілометрів пішки й переживали разом труднощі навчання, далекої дороги і першого кохання. Маня — дівчина, з якою дружив Павло і в яку був щиро закоханий. Зі слів самого Павла один вечір, коли він дізнався, про її симпатію повністю змінив його, зробив дорослішим. Майстр Федор Демидович — людина, закохана у свою справу, чудовий учитель, у нього кожен інструмент «сяє, як сонечко». Він вчить хлопців сумлінно працювати, пишатися своєю професією. Поряд із позитивними героями в повісті Гр. Тютюнника «Вогник далеко в степу» зображені і негативні персонажі. Передусім це водій Фріц, через якого Павло отримав сильну травму. Про підступність та жорстокість цього персонажа дізнаємося одразу ж, після першої згадки про нього у творі, коли хлопці вчепилися за його машину, щоб під’їхати до училища, а він їх прогнав. У його душі не заворушилося співчуття доПавла, навіть коли він йшов один рано вранці у страшну заме
Як мені здається, Г.Квітка-Основ"яненко талановито і образно висвічує не лише щоденний побут селянина, але й ті моральні засади, які й дотепер лежать в основі ставлення до життя сучасного українця.
Що ж це за засади і які проблеми довелося вирішувати сімейству Наума Дрота? І чи має сучасний українець схожі проблеми у наші часи?
Думаю, що зараз, так само, як і двісті з чимось років тому, перед селянином стояла проблема віри в Бога. Вся повість Квітки-Основ"яненка просякнута думкою, що своє життя проста людина влаштовувала таким чином, щоб не грішити, якомога точніше виконувати Божі заповіді. Це було головним, цього дотримувалися беззастережно у сім"ї Наума Дрота. Пройшли віки, але й нині це так само хвилює сучасну людину, і кожен, як може, намагається зберегти у собі віру і не чинити всупереч заповітам Господа.
Проблема батьків і дітей так само актуальна у всі часи. Слухняна й чемна, вихована дитина, підмога батькам на старість - це було важливо для будь-якої родини тоді, і не втратило актуальності в наші дні.
Ще в повісті розкривається проблема соціальної нерівності, яка перешкоджає особистому щастю персонажів. Хіба ж так само гостро не постає ця проблема перед сучасною молодою людиною? На мій погляд, вона ще більше загострилася з часом.
Ну і нарешті проблема пошуків щасливої долі. Вона тісно сплітається з усіма вищезазначеними. Щастя людини - у вірі, у сім"ї, у коханні, у дітях, у вільній праці. Хіба це колись було інакше? Думаю, що ні. Це - на всі часи, для всіх поколінь буде важливо, до цього прагнули люди завжди і прагнутимуть у майбутньому.