«Тарас Бульба»- найдовершеніший лірико - романтичний твір Миколи Васильовича Гоголя.
Повість «Тарас Бульба» не є відтворенням у художній формі певних конкретних подій. Письменник умисно вільно поводиться з хронологією, художньо узагальнюючи історичні події, які насправді відбувалися упродовж ХV – XVII ст..
У повісті троє головних героїв - Тарас Бульба та його два сини Остап (старший) і Андрій (молодший). Кожному з них притаманні такі риси характеру, як сміливість, відчайдушність та непохитність.
Тарас Бульба – кошовий отаман. «Бульба був упертий страшенно. Це був справді незвичайний вияв руської сили: його викресало з народних грудей кресало лиха». Свою повагу до головного героя Гоголь передає словами старого козака Касяна Бовдюга : «… А наказним отаманом, коли хочете знати, не годиться бути нікому іншому, як тільки одному Тарасові Бульбі. Нема з нас нікого рівного йому в доблесті».
Автор описує нам і старшого сина отамана Остапа. « Остапа вважали завжди одним з найкращих товаришів. Він рідко верховодив іншими в зухвалих витівках - обнести чужий садок чи город, зате він був завжди одним із перших, що підходили під прапор заповзятливого бурсака, і ніколи, ні в якому разі, не виказував своїх товаришів. Ніякі канчуки і різки не могли примусити його це зробити». Щоб охарактеризувати молодого козака, з-під пера Гоголя виходять і такі рядки: « він був прямодушний з рівними. Він був добрий у такій мірі, в якій тільки можна було бути з такою вдачею в тодішній час».
Щодо Андрія… Так, він став зрадником, але хіба ж серцю накажеш? Хіба ж він винен, що не міг і дня прожити без прекрасної полячки? Він дійсно відрізнявся від батька і брата. « Він був винахідливіший, ніж його брат; частіше бував верховодою в досить небезпечних витівках, і часом, за до винахідливого розуму свого, вмів викручуватися від кари, тоді як брат його Остап, облишивши всяке старання, скидав з себе свитку й лягав долі, зовсім не думаючи про те, щоб просити помилування».
Отже, всі ці характери різні, але, якщо їх скласти до купи, і відкинути від уваги те, що Андрій зрадив Батьківщину, вийде ідеал мужнього, сильного і вольового козака.
Не знаю, які пунки літературного паспорта пропонують у Вас. але можливо з цього щось пригодиться
Автор твору - Емма Андієвська
Назва твору - «Казка про яян»
Рік видання – частина казок видана збіркою у 2000 р, а частина у 2006 р.
Жанр – казка-притча
Літературний рід - епос
Тема – зображення казкової історії, у якій звичайний пастушок потрапляє у чарівне місто, населене лише яянами - дуже егоїстичними і байдужими до інших людьми
Головна ідея – засудження людського егоїзму, байдужості до інших. тих, хто знає лише власне «Я», а також оспівування доброти, прагнення надати до тому, хто її потребує.
Сюжетні лінії їх дві - 1) пригода пастушка в місті Яян, розповідь про жителів цього міста 2) історія життя дідуся, який ще юнгою потрапив в місто Яян
Композиція – Твір невеличкий за обсягом і всі події у ньому розвиваються досить швидко. За короткий час пастушок не лише потрапляє у чарівне місто, але й знайомиться з життям його жителів, з дідусем, який розповідає йому свою історію, дізнається таємницю про те, як можна вийти з міста. Хлопець не лише сам виходить з міста, але й пропонує до дідусеві.
Експозиція : пастушок, який пас кіз, випадково падає в провалля.
Зав’язка : хлопець опиняться в місті яянів.
Розвиток дії: досить швидко хлопець з подивом помічає, що ніхто не звертає на нього ніякої уваги і навіть не відповідає на запитання. Лише один дідусь вступає з ним у бесіду і розказує, що вони знаходяться у такому місті, з якого ще ніхто не виходив, тому що кожен возвеличує лише своє «Я» і ніхто не пам’ятає слова «Ти».
Кульмінація : дідусь відкриває пастушку таємницю про чарівні брами цього міста, якщо до них звернутися з чарівним словом «Ти». Хлопець пропонує дідусеві вийти разом з ним з цього міста і бути йому за рідну людину. Чарівне слово дійсно вперше відкриває браму і хлопець з дідусем назавжди покидають місто.
Розв’язка: хлопець опиняється серед рідних і знайомих йому скель, але замість дідуся на плечах у нього виявляється мішок із самоцвітами.
Проблематика: протиставлення егоїзму і альтруїзму, особистого і суспільного, доброти і бездушності
«Тарас Бульба»- найдовершеніший лірико - романтичний твір Миколи Васильовича Гоголя.
Повість «Тарас Бульба» не є відтворенням у художній формі певних конкретних подій. Письменник умисно вільно поводиться з хронологією, художньо узагальнюючи історичні події, які насправді відбувалися упродовж ХV – XVII ст..
У повісті троє головних героїв - Тарас Бульба та його два сини Остап (старший) і Андрій (молодший). Кожному з них притаманні такі риси характеру, як сміливість, відчайдушність та непохитність.
Тарас Бульба – кошовий отаман. «Бульба був упертий страшенно. Це був справді незвичайний вияв руської сили: його викресало з народних грудей кресало лиха». Свою повагу до головного героя Гоголь передає словами старого козака Касяна Бовдюга : «… А наказним отаманом, коли хочете знати, не годиться бути нікому іншому, як тільки одному Тарасові Бульбі. Нема з нас нікого рівного йому в доблесті».
Автор описує нам і старшого сина отамана Остапа. « Остапа вважали завжди одним з найкращих товаришів. Він рідко верховодив іншими в зухвалих витівках - обнести чужий садок чи город, зате він був завжди одним із перших, що підходили під прапор заповзятливого бурсака, і ніколи, ні в якому разі, не виказував своїх товаришів. Ніякі канчуки і різки не могли примусити його це зробити». Щоб охарактеризувати молодого козака, з-під пера Гоголя виходять і такі рядки: « він був прямодушний з рівними. Він був добрий у такій мірі, в якій тільки можна було бути з такою вдачею в тодішній час».
Щодо Андрія… Так, він став зрадником, але хіба ж серцю накажеш? Хіба ж він винен, що не міг і дня прожити без прекрасної полячки? Він дійсно відрізнявся від батька і брата. « Він був винахідливіший, ніж його брат; частіше бував верховодою в досить небезпечних витівках, і часом, за до винахідливого розуму свого, вмів викручуватися від кари, тоді як брат його Остап, облишивши всяке старання, скидав з себе свитку й лягав долі, зовсім не думаючи про те, щоб просити помилування».
Отже, всі ці характери різні, але, якщо їх скласти до купи, і відкинути від уваги те, що Андрій зрадив Батьківщину, вийде ідеал мужнього, сильного і вольового козака.
Відповідь:
Не знаю, які пунки літературного паспорта пропонують у Вас. але можливо з цього щось пригодиться
Автор твору - Емма Андієвська
Назва твору - «Казка про яян»
Рік видання – частина казок видана збіркою у 2000 р, а частина у 2006 р.
Жанр – казка-притча
Літературний рід - епос
Тема – зображення казкової історії, у якій звичайний пастушок потрапляє у чарівне місто, населене лише яянами - дуже егоїстичними і байдужими до інших людьми
Головна ідея – засудження людського егоїзму, байдужості до інших. тих, хто знає лише власне «Я», а також оспівування доброти, прагнення надати до тому, хто її потребує.
Сюжетні лінії їх дві - 1) пригода пастушка в місті Яян, розповідь про жителів цього міста 2) історія життя дідуся, який ще юнгою потрапив в місто Яян
Композиція – Твір невеличкий за обсягом і всі події у ньому розвиваються досить швидко. За короткий час пастушок не лише потрапляє у чарівне місто, але й знайомиться з життям його жителів, з дідусем, який розповідає йому свою історію, дізнається таємницю про те, як можна вийти з міста. Хлопець не лише сам виходить з міста, але й пропонує до дідусеві.
Експозиція : пастушок, який пас кіз, випадково падає в провалля.
Зав’язка : хлопець опиняться в місті яянів.
Розвиток дії: досить швидко хлопець з подивом помічає, що ніхто не звертає на нього ніякої уваги і навіть не відповідає на запитання. Лише один дідусь вступає з ним у бесіду і розказує, що вони знаходяться у такому місті, з якого ще ніхто не виходив, тому що кожен возвеличує лише своє «Я» і ніхто не пам’ятає слова «Ти».
Кульмінація : дідусь відкриває пастушку таємницю про чарівні брами цього міста, якщо до них звернутися з чарівним словом «Ти». Хлопець пропонує дідусеві вийти разом з ним з цього міста і бути йому за рідну людину. Чарівне слово дійсно вперше відкриває браму і хлопець з дідусем назавжди покидають місто.
Розв’язка: хлопець опиняється серед рідних і знайомих йому скель, але замість дідуся на плечах у нього виявляється мішок із самоцвітами.
Проблематика: протиставлення егоїзму і альтруїзму, особистого і суспільного, доброти і бездушності
Пояснення: