Твір-мініатюра мій улюблений герой п'єси наталка полтавка

Ваня та Олена пішли в ліс за грибами. Раптом вони зустріли знайомого детектива Алекса.
- Що сьогодні з вами сталося?
- Сьогодні я затримав небезпечного злочинця Джеймса Томбері. Він переховувався під маскою вашої бабусі.
Тоді Ваня та Олена вирішили стати детективами. Вони побачили на гілці ялини оголошення: «Пропала собака. Довга шия, короткий хвіст. По кличці Жора ».

Вони відразу ж приступили до пошуків пропажі. Розпитали перехожих і господаря собаки. Від них діти дізналися, що цуценя весь день гуляв на полі. Вони відразу ж поспішили на те поле. Там вони побачили собачі сліди. Вони пішли по цих слідах на цій дорозі вони зустріли свого сусіда Брайана з тією собакою. Брайан довго не погоджувався віддавати пса, але хлопці переконали його зробити це.
- Адже ти не хочеш, щоб тебе всі вважали злодієм? , -сказав Ваня. - Тобі буде соромно дивитися людям в очі.
- Так-так, і особливо господареві цієї милої собачки. - Додала Олена. Хіба тобі не шкода і цього нещасного песика? Подивися, він сумує за своєму господареві ... Тут Брайан не витримав, засунув хлопцям поводок і втік. Йому було і соромно, і шкода. Більше він ніколи не брав чужого.

Мене вразила новела тим, що головний герой Фрідріх на мою думку був дуже у відчаї , що не може побачити свою сімю.Він дуже сильно любив своїх доньок, і розлука з ними , була для нього трагічна.Фрідріх не раз тикав людям, забувши, що вже показував фотокартку дівчаток . Напевно він хотів похизуватись, які в нього чепурні діти. Мене дуже вразив його поступок , але водночас я розумію у нього не було іншого виходу , з нього усі насміхали , обзивали , кидали у нього все що попаде під руку .Коли минуло півстоліття, і у будинок там де жив Фрідріх оселилась нова сімя, і якось син попросив батька повісити на стіну поличку , батько погодився взяв дриль , але вона не піддавалась, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір . Коли батько сином вибили цеглину , вони вийняли з отвору рукавичку . У рукавиці лежала фотокартка а на ній зображені двоє дівчаток , вони дивились , мов живі і зпитували :
-Ви не знаєте , де наш тато?...