Справжній друг Це, перш за все, позитивна і доброзичлива людина з почуттям гумору. Він, безсумнівно, чуйний, м'який, ввічливий і привітний. Ще мій друг повинен бути людиною слова, якщо щось сказав, щось пообіцяв, значить, обов'язково зробив. Бажано, що б мій друг вів себе в суспільстві ввічливо і гідно, знав правила поведінки, поважав інших людей. Ще для мене важливо, що б близька мені людина завжди була щирою і залишалася самою собою в різних ситуаціях , була справжньою. Так само бажано, щоб друг був поблажливим і справедливим до інших людей, а так само до їх вчинків.Для мене одним з основних критеріїв дружби є взаємні інтереси, спільні захоплення, можливо однакові хобі. Час, який друзі проводять разом, має бути цікавим і продуктивним. Спілкування має приносити людям, які дружать, задоволення, натхнення і позитивні емоції.Справжній друг ніколи не залишить тебе в біді, завжди буде готовий прийти на до Він зуміє вислухати, якщо треба, дасть слушну пораду, а якщо треба – просто промовчить. Друг завжди скаже тобі правду, нехай навіть неприємну і гірку. Він не стане лестити тобі, але і жорстко критикувати не буде. Друг усвідомлено і адекватно висловить свою думку, якщо треба, вкаже на помилки, коли треба – порадить, коли треба – надасть посильну йому до Я вважаю, що саме так поводяться вірні і справжні друзі. Принаймні, я, як друг, намагаюся дотримуватися по життю саме таких правил і принципів.
1857, 15 травня — у самборі на львівщині в родині дрібного урядовця народився андрій якович чайковський.
1850-і-1860-і рр. — після смерті батька переїхав у с. гординя (біля самбора), мешкав у бабусі. початкову освіту здобув під наглядом учителя церковної школи с. гордині теодора присташа
1869–1877 – навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря».
1873–1877 – був членом підпільного товариства «Студентська громада».
1877 — вступив на філософський факультет Львівського університету, через нестатки залишив його і пішов до війська.
1878 — продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, очолив студентську організацію “Дружній лихвар”.
1880 — навчався в університеті і підробляв у “Просвіті”.
1882 — Чайковського мобілізували в австрійську армію для придушення герцеговинсько-боснійського визвольного руху. Переїхав у м. Бережани на Тернопільщині, де працював адвокатом.
1884 — склав іспит і став адвокатом-оборонцем у карних справах.
1885 — початок плідної літературної праці; вихід у світ перших літературних творів “Вуйко”, “Образ гонору”, “Олюнька”.
1886 — поява творів “В чужім гнізді”, “Моя перша любов”, “Бразильський гаразд”, “Не піддавайся біді”.
1887 — поява творів “Курателя”, “Рекрут
1890 — у Бережанах відкрив приватну адвокатську канцелярію.
1892 — у газеті “Діло” надруковано “Спомини з-перед десяти літ”.
1895, 16 лютого — познайомився з Осипом Маковеєм.
1895, 26 березня — Іван Франко в листі привітав Андрія Чайковського з “літературним успіхом на писательськім полі”.
1896 — невідомий священик під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах “Олюнька”, “В чужім гнізді” очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: “Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал”. 1902 — вихід у світ автобіографічної повісті “Своїми силами”.
1906 — став членом антиалкогольного товариства “Відродження”, пропагував тверезий іб життя.
1907 — український письменник Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського написав: “…я поклонник Вашої музи”.
1907 — вийшла повість “За сестрою”.
1914 — повернувся до Самбора, де цього ж року з намови москвофілів його заарештували і посадили до в’язниці.
1914 — звільнений з ув’язнення, отримав роботу адвоката.
1918, 1 листопада — 1919, 13 травня — працював самбірським повітовим комісаром (старостою) ЗУНР.
1919, травень — з сім’єю переїхав на постійне місце проживання в Коломию.
1920 — українська громада в м. Коломиї надала письменнику помешкання в Народному домі.
з 1924 — голова Товариства письменників і журналістів у Львові.
1927, жовтень — листувався з професором Іваном Огієнком.
1928, 21 грудня — у Львові Товариство письменників і журналістів вшанувало 40-ліття громадської праці і літературної діяльності Андрія Чайковського.
1929, 2 березня — урочистий вечір з нагоди 40-річчя літературної діяльності Андрія Чайковського в Коломиї.
1929 — у Коломиї видано виступ Дмитра Николишина “Андрій Чайковський. Ювилейний реферат”.
1930 — видав книгу спогадів з часів боротьби за українську державність “Чорні рядки”.
1934, 19 січня — у м. Львові Андрієві Чайковському зроблено операцію.
1934, 17 вересня — родина Чайковських відсвяткувала золоте весілля Андрія та Наталії.
1935, 2 червня — після тривалої хвороби на 78 році життя в Коломиї помер Андрій Чайковський.
1857, 15 травня — у самборі на львівщині в родині дрібного урядовця народився андрій якович чайковський.
1850-і-1860-і рр. — після смерті батька переїхав у с. гординя (біля самбора), мешкав у бабусі. початкову освіту здобув під наглядом учителя церковної школи с. гордині теодора присташа
1869–1877 – навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря».
1873–1877 – був членом підпільного товариства «Студентська громада».
1877 — вступив на філософський факультет Львівського університету, через нестатки залишив його і пішов до війська.
1878 — продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, очолив студентську організацію “Дружній лихвар”.
1880 — навчався в університеті і підробляв у “Просвіті”.
1882 — Чайковського мобілізували в австрійську армію для придушення герцеговинсько-боснійського визвольного руху. Переїхав у м. Бережани на Тернопільщині, де працював адвокатом.
1884 — склав іспит і став адвокатом-оборонцем у карних справах.
1885 — початок плідної літературної праці; вихід у світ перших літературних творів “Вуйко”, “Образ гонору”, “Олюнька”.
1886 — поява творів “В чужім гнізді”, “Моя перша любов”, “Бразильський гаразд”, “Не піддавайся біді”.
1887 — поява творів “Курателя”, “Рекрут
1890 — у Бережанах відкрив приватну адвокатську канцелярію.
1892 — у газеті “Діло” надруковано “Спомини з-перед десяти літ”.
1895, 16 лютого — познайомився з Осипом Маковеєм.
1895, 26 березня — Іван Франко в листі привітав Андрія Чайковського з “літературним успіхом на писательськім полі”.
1896 — невідомий священик під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах “Олюнька”, “В чужім гнізді” очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: “Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал”. 1902 — вихід у світ автобіографічної повісті “Своїми силами”.
1906 — став членом антиалкогольного товариства “Відродження”, пропагував тверезий іб життя.
1907 — український письменник Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського написав: “…я поклонник Вашої музи”.
1907 — вийшла повість “За сестрою”.
1914 — повернувся до Самбора, де цього ж року з намови москвофілів його заарештували і посадили до в’язниці.
1914 — звільнений з ув’язнення, отримав роботу адвоката.
1918, 1 листопада — 1919, 13 травня — працював самбірським повітовим комісаром (старостою) ЗУНР.
1919, травень — з сім’єю переїхав на постійне місце проживання в Коломию.
1920 — українська громада в м. Коломиї надала письменнику помешкання в Народному домі.
з 1924 — голова Товариства письменників і журналістів у Львові.
1927, жовтень — листувався з професором Іваном Огієнком.
1928, 21 грудня — у Львові Товариство письменників і журналістів вшанувало 40-ліття громадської праці і літературної діяльності Андрія Чайковського.
1929, 2 березня — урочистий вечір з нагоди 40-річчя літературної діяльності Андрія Чайковського в Коломиї.
1929 — у Коломиї видано виступ Дмитра Николишина “Андрій Чайковський. Ювилейний реферат”.
1930 — видав книгу спогадів з часів боротьби за українську державність “Чорні рядки”.
1934, 19 січня — у м. Львові Андрієві Чайковському зроблено операцію.
1934, 17 вересня — родина Чайковських відсвяткувала золоте весілля Андрія та Наталії.
1935, 2 червня — після тривалої хвороби на 78 році життя в Коломиї помер Андрій Чайковський.