Твір на одну із тем: 1. сім'я у якій я би хотів виховуватися? ніна бічуя по повісті шпага славка беркути.2. дід платон живий грізний мужнього народу. довженко по повісті ніч перед боєм.

Різдво – це велике свято для віруючих людей в Україні. Адже в цей день народився наш сус Христос. Православні відзначають Різдво Христове 7 січня, а католики – 25 грудня. Напередодні свята християни турбуються, щоб їхні домівки були ошатними. Ще з давніх-давен жінки готують Святу вечерю на це свято. На столі має налічуватися 12 страв. Під скатертину господарі дому кладуть солому та гроші. Таким чином подружжя просить достатку в Бога. Вечеря розпочинається тоді, коли на небі з’являється перша зірка. Перед тим як розпочати трапезу всі члени сім’ї моляться і згадують померлих людей. Це ще не все. Найменший член сім’ї сідає під столом і починає хрюкати, гавкати, мекати і т.д. Такий звичай виконується для того, щоб водилися свійські тварини вдома. Потім всі куштують головну страву – «кутю». Страви повинні бути пісними; випити трохи вина на Святу вечерю дозволяється. Наступний крок – це сімейна коляда за столом. Невдовзі господарі дому чекають колядників. Після того, як дитина заспіває колядку господарі дому дякують та дають гроші або ж солодощі. Їжу зі столу не забирають у цей вечір, бо українці вірять у те, що на Святу вечерю приходять померлі предки, тому ми повинні залишити столові прибори та їжу для них. Це своєрідний вияв поваги до пращурів. Різдво – це свято, яке об’єднує всю родину. Воно є яскравим та надзвичайно колоритним. Існує багато традицій, якими послуговуються у цей день. Кожна область України може похизуватися унікальними звичаями. В одній області можуть виконувати одну традицію, а в іншій – іншу. Але все ж є те, що об’єднує всі області – це розуміння важливості святкування Різдва. – Різдво – це свято, що є у серці кожного українця!

Том Сойєр - підліток з маленького провінційного містечка Санкт-Петербург на Міссісіпі, великий непосида, неслухняний хлопчисько, що живить заздрість до справжньої свободи свого знайомого безпритульного Гекльберрі Фінна. Стиснутий нескінченними благочестивими настановами, які змушує його вислуховувати виховує Т. тітка Поллі, він вічно їй докучає, зазнаючи щоразу покаранню, перетворюється в гру. Нудьгуючи на уроках в недільній школі, Т. завжди готовий на найвідчайдушніші пригоди, про які він прочитав в книжках про піратів, благородних грабіжників, їх прекрасних полонянок і заритих скарбах. Хлоп'ячі витівки несподівано зіштовхують Т. з далеко не дитячими проблемами повсякденного життя містечка. Безтурботність і відчуття власної захищеності у світі, овіяному для нього романтикою, розхитані у Т. після зіткнення з новим, хоча і не відкривається йому в усій повноті світом дорослих. З непростих, навіть небезпечних ситуацій Т. вибирається не з до тверезого роздуми, а по натхненню, ведений захоплюючого його вигадкою. Невикорінна жага пригод і ефектних вчинків зрештою допомагає Т. зійти на вершину, прославившись не тільки серед однолітків, але і у всьому містечку. Т. додані риси, характерні особливо для персонажів англійської дитячої літератури, яка оспівувала живих хлопчиків, покликаних бути лідерами серед своїх однолітків. Він несерйозний і в своїх серйозних підприємствах, бо не бачить їх важливості, проте, все на світі перетворюючи в гру, грає з відмінною серйозністю. В майбутньому йому, мабуть, уготована доля зразкового громадянина, який засвоїть все чесноти, викликали інстинктивне опір, поки до них насильно долучали Т. вихователі і нудні дорослі. Т. не роздумує, чи заслуговують виправдання застосовувані до нього виховні кошти (різка за недисциплінованість в школі, побілка паркану в святковий день за витівка будинку або забруднений костюм), а також не представляє істинної природи цінностей, які йому хотіли б прищепити. Уявлення Тома про моральність по-дитячому невизначені, але він аж ніяк не зазіхає на суспільні норми.