“ГЕРОЯМИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ – НИМИ СТАЮТЬ”В час, коли мирне небо захмарюється від обстрілів ворожих градів, коли матері, заливаючись слізьми, випроваджають синів на неоголошену війну, коли молоді жінки залишаються вдовами, а ще ненароджені діти приречені бути напівсиротами не можливо залишитися осторонь подій, які відбуваються в країні. Однак навіть в такий воістину важкий для всіх час, далеко не всіх тягне щось змінити. Далеко не кожен готовий внести свою лепту задля оборони своєї землі. Але як перебороти страх і сумніви, які терзають душу? Як відповісти на питання: а що ти зробив для своєї країни?.. Пауза. Але ті, хто відстоюють свою Батьківщину, риючи окопи, з автоматами в руках таки знайшли в собі сили покинути рідні домівки, дружин і дітей, немічних батьків і домашні клопоти аби домогтися кращого майбутнього, майбутнього вартого України – багатостраждальної, але нескореної, гордої. Ці люди варті називатися героями. Але чи народилися вони з рисами, котрі притаманні героям, що описані у віршах, творах, про які написано безліч книг. Ні. Вони стали за Україну, бо горять безмежною любов’ю до неї, бо готові ціною власного життя захищати її честь і самобутність. Вони – справжні сини своєї землі. Вони гідні шани, поваги, поклону. Вони стали героями, бо розуміли, що ніхто, окрім них, не зможе стати в лави захисників рідного краю. Тому, вважаю, що героями не народжуються, ними таки стають люди, котрі готові віддати найцінніше щоб мільйони українців жили спокійним, розміреним, а головне мирним життя.