Літературний рід: лірика. Жанр: романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики: інтимна (любовна). Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір: ямб. Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде!Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, загострює спалах радості, кохання.
Толик -головний герой оповідання А.Дімарова 'Блакитна дитина'.У чомусь Толик і був Блактиною дитиною.Це видно у його вчинках.На мій погляд Толик був справжнім хлопцем,вмів добре себе поводити,але інколи був і розбишакою,Толик вмів розважати своїх друзів,особливо мені сподобався момент коли він проковтнув жабу.Також Толик був хорошим і надійним другом,нікому не здав Соньку коли вона позризала колоски.ал були й моменти коли толик показував себе з іншої сторони,коли підставив ногу своїй одноклассниці і опинився у директора.Я б хотіла щоб у мене був такий друг,ми б дуже багато часу проводили разом,і запам*ятали б багато цікавих пригод.
Жанр: романс (він став популярною народною піснею).
Вид лірики: інтимна (любовна).
Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.
Віршовий розмір: ямб.
Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»:Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
«Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, загострює спалах радості, кохання.