Компроміс є завжди.Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести.Зараз,в сучасному світі брехня переважає більше ,ніж правда,тому деякі із нас просто не думають про наслідки.Діємо за принципом:"Бачу ціль, йду до неї",отже ми готові любою ціною йти до своєї мети.Хочу розглянути цікаву цитату:"Справжні слова не бувають приємні,приємні слова не бувають павдиві(Лао Цзи)".Люди ,які говорять вам лише те що ви хотіли б чути ,заздалегіть брешуть.
Добро та зло,напевне ми вже знаємо ,що добро перемагае зло,але "Чи завжди це так ?",в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.
З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі!
Лукаш - митець. Проте буденщина погубила його. Мати й Килина не дали розвинутись його внутрішньмому світу. Мавка - міфічна істота, яка покохала юнака, стала його музою, розвивала його, відвернулась заради нього від власного світу і мала душу ( уривок наприкінці твору: "..ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос...", вона чимось нагадує саму Лесю Українку ( можна порівняти з віршем "CONTRA SPEM SPERO!"). Лукаш обрав обідні цінності, чим занапастив Мавку.
Лукаш неспроможний жити серед спільноти, яку обрав, повернути Мавку не можливо, змінити щось також (...як прожити без долі! Д о л я : Як одрізана гілка, що валяється долі!), тому душа ліричного героя покидає його. Мавка також загинула, тож закохані лишаються разом (Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.)
(можна порівняти з твором "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського)
(P.S. Мавка не продолжает жить, а от Лукаша остается душа.)
Компроміс є завжди.Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести.Зараз,в сучасному світі брехня переважає більше ,ніж правда,тому деякі із нас просто не думають про наслідки.Діємо за принципом:"Бачу ціль, йду до неї",отже ми готові любою ціною йти до своєї мети.Хочу розглянути цікаву цитату:"Справжні слова не бувають приємні,приємні слова не бувають павдиві(Лао Цзи)".Люди ,які говорять вам лише те що ви хотіли б чути ,заздалегіть брешуть.
Добро та зло,напевне ми вже знаємо ,що добро перемагае зло,але "Чи завжди це так ?",в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.
З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі!
Скелет сочинения:
Лукаш - митець. Проте буденщина погубила його. Мати й Килина не дали розвинутись його внутрішньмому світу. Мавка - міфічна істота, яка покохала юнака, стала його музою, розвивала його, відвернулась заради нього від власного світу і мала душу ( уривок наприкінці твору: "..ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос...", вона чимось нагадує саму Лесю Українку ( можна порівняти з віршем "CONTRA SPEM SPERO!"). Лукаш обрав обідні цінності, чим занапастив Мавку.
Лукаш неспроможний жити серед спільноти, яку обрав, повернути Мавку не можливо, змінити щось також (...як прожити без долі! Д о л я : Як одрізана гілка, що валяється долі!), тому душа ліричного героя покидає його. Мавка також загинула, тож закохані лишаються разом (Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.)
(можна порівняти з твором "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського)
(P.S. Мавка не продолжает жить, а от Лукаша остается душа.)