«вітька + галя, або повість про перше кохання» складається з двох частин: перша називається «дуель», друга — «голуба куниця». за жанром кожна з них — це оповідання, тому що сюжет однолінійний, події відбуваються протягом короткого проміжку часу, діє невелика кількість героїв. тому слово «повість» у заголовку потрібно розуміти як синонім до слова «розповідь», а не як визначення жанру твору. у розділі «дуель» автор майстерно розташовує елементи сюжету. події починаються надвечір 24 липня 1964 р., а завершуються наступного дня, 25 липня, хоч насправді охоплюють значно триваліший проміжок часу. автор починає з епізоду, найближчого до кульмінації: наступного дня головний герой вітька горобець битиметься на дуелі. з ким? чому? навіщо у xx ст. з’ясовувати стосунки в такій застарілій формі? ці та інші питання відразу виникають у читача і спрямовують його увагу на пошук відповідей. і поки сам дуелянт спить, автор, як у кіно, починає «відмотувати» назад стрічку подій, щоб пояснити причини дуелі. і тільки після того, як вони з’ясовані, події починають розгортатися послідовно без часових «розривів». композиція: експозиція — розповідь про дружбу в дитинстві віті з галею та їхні пригоди; зав’язка — вігя зізнається своєму другу федькові у закоханості до галі козачок. для нього самого це почуття стало несподіваним. друзі вирішують, що вітя має освідчитись дівчині у своїх почуттях. розвиток дії— друзі , а вітя виконує серенаду для галі; хлопці посилають свій «шедевр» — серенаду — до редакції районної газети з проханням надрукувати; хочуть роздобути в бабці зілля, яким причарують дівчину; вітя йде на перше побачення та здійснює заради коханої «трудові подвиги»; утворюється «любовний трикутник», що наближає розвиток дії до кульмінації; кульмінація відкриває всі таємниці та відповідає на запитання, які виникли в читача на початку твору, — дуель, арешт віті, зізнання петра білого, що він не кохає галі; розв’язка у творі несподівана — галя при всіх виявляє свої почуття до віті й робить його щасливим. у творі автор майстерно використовує позасюжетні елементи як додаткові засоби впливу на читача (інтригуючий заголовок, епіграф, авторські відступи, портрети героїв, лист із редакції тощо). переповідає історію кохання у творі оповідач. складається враження, що це дорослий чоловік, який уже пережив перші почуття, тому часто йому хочеться втрутитись у перебіг подій і щось порадити віті чи застерегти його від хибних кроків. оповідач дотепний та іронічний, але ставиться до своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям.
