Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює поета. Читача зачаровують незвичайні образи, що виникають в уяві письменника: Гаї спинились над водою І тихо входять в клекіт рік, І хмелем бродить під корою В березах чистий, свіжий сік. Природа здається М. Стельмаху живою істотою. Земля, хмільна і запашна, піднімає буйні трави. Мені особливо подобається, що хмари ввижаються поету лебедями, “які із ополонок воду п’ють”. Цей образ вражає поетичністю і красою. М. Стельмах, надзвичайно чутливий до відтінків і настроїв навколишнього середовища, сповнений радістю у ці дні відродження природи: В ці дні бажання світ щасливий Черпнути відрами до дна… Усі свої сили поет прагне віддати праці на рідній землі: “сміло сіяти на ниви багатство ярого зерна”. У душі Михайло Стельмах не просто споглядач, який з захопленням дивиться на прекрасну природу рідного краю, а трудівник-землероб. Мене зачаровує неординарність сприйняття письменником української землі, а також синівська любов і пошана до неї.
Повість «Маруся» Г. Ф. Квітки-Основ`яненка – чудовий твір, у якому уславлюється сила справжнього кохання.
В основі сюжету повісті лежить історія нещасного кохання заможної селянської дівчини Марусі та бідного хлопця Василя. З першого погляду, з першої зустрічі хлопець і дівчина зрозуміли, що закохалися одне в одного. Та в їхні почуття не повірив батько Марусі, і саме це стало на заваді їхньому щастю. Але, не дивлячись на заборони, вони таємно зустрічалися, весь час думали одне про одного. На мою думку, цього достатньо, щоб упевнитися в тому, що їхнє кохання було справжнім.
Та як же не згадати трагічний фінал повісті. На мою думку, головною причиною смерті Василя була його туга за коханою. Вона загинула, а хлопець не зміг жити без неї. Ось яке воно, справжнє кохання – не усвідомлювати, не мислити себе без своєї коханої людини!
Трагедія В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта» увійшла в історію літератури як гімн справжньому коханню, як доказ того, що воно існує… На жаль, Ромео та Джульєтті також не судилося бути разом. І вони вирішили, що краще померти, ніж розлучитися.
Мені здається, що ці два твори дійсно схожі. Адже в обох ми бачимо змалювання чистого справжнього почуття. Молоді люди закоані одне в одного до безтями, ладні на все заради цього кохання… Але в «Марусі» присутній вияв менталітету українського народу – глибока віра в Бога, яка виключає самогубство. Саме через це Василь присвячує себе служінню Богу, прагнучи спокутувати свою провину, а не намагається накласти на себе руки.
Я вважаю, що в нашому сьогоднішньому житті, на жаль, рідко зустрінеш справжнє кохання
Объяснение:
Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює поета. Читача зачаровують незвичайні образи, що виникають в уяві письменника: Гаї спинились над водою І тихо входять в клекіт рік, І хмелем бродить під корою В березах чистий, свіжий сік. Природа здається М. Стельмаху живою істотою. Земля, хмільна і запашна, піднімає буйні трави. Мені особливо подобається, що хмари ввижаються поету лебедями, “які із ополонок воду п’ють”. Цей образ вражає поетичністю і красою. М. Стельмах, надзвичайно чутливий до відтінків і настроїв навколишнього середовища, сповнений радістю у ці дні відродження природи: В ці дні бажання світ щасливий Черпнути відрами до дна… Усі свої сили поет прагне віддати праці на рідній землі: “сміло сіяти на ниви багатство ярого зерна”. У душі Михайло Стельмах не просто споглядач, який з захопленням дивиться на прекрасну природу рідного краю, а трудівник-землероб. Мене зачаровує неординарність сприйняття письменником української землі, а також синівська любов і пошана до неї.
Повість «Маруся» Г. Ф. Квітки-Основ`яненка – чудовий твір, у якому уславлюється сила справжнього кохання.
В основі сюжету повісті лежить історія нещасного кохання заможної селянської дівчини Марусі та бідного хлопця Василя. З першого погляду, з першої зустрічі хлопець і дівчина зрозуміли, що закохалися одне в одного. Та в їхні почуття не повірив батько Марусі, і саме це стало на заваді їхньому щастю. Але, не дивлячись на заборони, вони таємно зустрічалися, весь час думали одне про одного. На мою думку, цього достатньо, щоб упевнитися в тому, що їхнє кохання було справжнім.
Та як же не згадати трагічний фінал повісті. На мою думку, головною причиною смерті Василя була його туга за коханою. Вона загинула, а хлопець не зміг жити без неї. Ось яке воно, справжнє кохання – не усвідомлювати, не мислити себе без своєї коханої людини!
Трагедія В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта» увійшла в історію літератури як гімн справжньому коханню, як доказ того, що воно існує… На жаль, Ромео та Джульєтті також не судилося бути разом. І вони вирішили, що краще померти, ніж розлучитися.
Мені здається, що ці два твори дійсно схожі. Адже в обох ми бачимо змалювання чистого справжнього почуття. Молоді люди закоані одне в одного до безтями, ладні на все заради цього кохання… Але в «Марусі» присутній вияв менталітету українського народу – глибока віра в Бога, яка виключає самогубство. Саме через це Василь присвячує себе служінню Богу, прагнучи спокутувати свою провину, а не намагається накласти на себе руки.
Я вважаю, що в нашому сьогоднішньому житті, на жаль, рідко зустрінеш справжнє кохання