Календарно-обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад: на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.
Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Надзвичайної популярності в народі набули колядки та щедрівки. Ці пісні приурочувались до основних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня), щедрівки — до Нового Року (за старим календарем 14 січня).
Календарно-обрядова пісенна поезія має три умовних цикли: зимовий, весняний та літній. До зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. Істотної різниці щодо змісту в цих двох близьких видах пісень немає. Це — новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров'я сім'ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків. Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими — святом масляної.
Весняний цикл складається з веснянок і хороводних ігор. Початок його припадає на ранню весну, коли оживає природа, а кінець — на завершення весняних польових робіт. За змістом веснянки зводяться до закликання весни, відображення підготовки поля, знарядь тощо. Пісні і хороводи поділяються на тематичні групи відповідно до різних періодів весни. Крім власне веснянок, в Україні були поширені так звані «русальні» пісні, а на межі між весною і літом — петрівки. В них оспівувалася весняна природа, відображалися народні звичаї, побут. Велике місце в петрівках займала тема кохання.
Ще з язичницьких часів до нас дійшло прекрасне свято Івана Купала з його специфічними піснями. Ними й розпочинається літній пісенний цикл. Серед купальських пісень є ніжна лірика про кохання, залицяння та сватання, жарти, гумор, сатира, де дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці — дівчат. Все це надає святу веселощів, радості; обрядові пісні звеличують процес збирання врожаю, що практично завершує хліборобський календарний рік.
Серед відомих колективів, що досліджують і відтворюють українську календарно-обрядову пісенність — фольклорний гурт автентичного співу «Володар», основу репертуару якого складають саме календарні, обрядові, весільні пісні.
Тарас Шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). Він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі Моринці, Київської губернії. В сімейних переказах, які малий Тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах XVII–XVIII століть.
Батько Григорій, та мати Катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра Катерина. Розповідали, що юна Катерина часто лишала Тараса самого. Посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. Аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.
В 1816 році Шевченкова сім’я переїхала до села Керелівка, малої батьківщини Тарасового батька. Більшість дитинства Тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри Ярина та Марійка.
Розповідали, що малий Тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. І того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить.
Тарас Шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про гайдамаків, про Залізняка чи Гонту. Ті часи, коли горіли Селянська родина. Картина Шевченка.панські хати, потім виражалися в снах Тараса, та його творах.
У 8 років Тарас Тевченко подався вчитися грамоти в тамтешнього дяка. В той же час вперше ознайомився з творчістю українського філософа – Григорія Сковороди. Приблизно тоді ж було створено картину «Коні. Солдати»
В 1823 мати Тараса – Катерина Шевченко померла, й йому прийшлося покинути школу, щоб доглядати за меншими. Коли ж батько знову одружився (того ж року), в хаті почалися часті сварки. Мачуха-вдовиця погано ставилася до чужих дітей, бо ж свої мала.
Згодом, від другого шлюбу батька народилася ще одна сестра – Марія. А невдовзі (всього рік потому) Григорій Шевченко заслаб та помер. Мачуха переїхала назад до Моринців.
Тарас повернувся до школи, куди прислали нового дяка - Богорського. Той був дуже вчений, але лютий п’яниця. Ставився до Тараса він вкрай погано, хлопчина більше працював на дяка ніж вчився, але все одно був часто битий. Не витримавши знущань малий Шевченко втік від Богорського, й подався на пошуки вчителя маляра. По декілька днів він у вчителів з навколишніх сіл, до яких наймався в наймити. В той же час, Тарас познайомився з першим коханням - Оксаною, дівчиною яка була йому подругою, і яку він часто з теплотою згадував, в тому числі й в своїх творах.
Календарно-обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад: на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.
Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Надзвичайної популярності в народі набули колядки та щедрівки. Ці пісні приурочувались до основних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня), щедрівки — до Нового Року (за старим календарем 14 січня).
Календарно-обрядова пісенна поезія має три умовних цикли: зимовий, весняний та літній. До зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. Істотної різниці щодо змісту в цих двох близьких видах пісень немає. Це — новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров'я сім'ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків. Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими — святом масляної.
Весняний цикл складається з веснянок і хороводних ігор. Початок його припадає на ранню весну, коли оживає природа, а кінець — на завершення весняних польових робіт. За змістом веснянки зводяться до закликання весни, відображення підготовки поля, знарядь тощо. Пісні і хороводи поділяються на тематичні групи відповідно до різних періодів весни. Крім власне веснянок, в Україні були поширені так звані «русальні» пісні, а на межі між весною і літом — петрівки. В них оспівувалася весняна природа, відображалися народні звичаї, побут. Велике місце в петрівках займала тема кохання.
Ще з язичницьких часів до нас дійшло прекрасне свято Івана Купала з його специфічними піснями. Ними й розпочинається літній пісенний цикл. Серед купальських пісень є ніжна лірика про кохання, залицяння та сватання, жарти, гумор, сатира, де дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці — дівчат. Все це надає святу веселощів, радості; обрядові пісні звеличують процес збирання врожаю, що практично завершує хліборобський календарний рік.
Серед відомих колективів, що досліджують і відтворюють українську календарно-обрядову пісенність — фольклорний гурт автентичного співу «Володар», основу репертуару якого складають саме календарні, обрядові, весільні пісні.
Тарас Шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). Він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі Моринці, Київської губернії. В сімейних переказах, які малий Тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах XVII–XVIII століть.
Батько Григорій, та мати Катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра Катерина. Розповідали, що юна Катерина часто лишала Тараса самого. Посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. Аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.
В 1816 році Шевченкова сім’я переїхала до села Керелівка, малої батьківщини Тарасового батька. Більшість дитинства Тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри Ярина та Марійка.
Розповідали, що малий Тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. І того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить.
Тарас Шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про гайдамаків, про Залізняка чи Гонту. Ті часи, коли горіли Селянська родина. Картина Шевченка.панські хати, потім виражалися в снах Тараса, та його творах.
У 8 років Тарас Тевченко подався вчитися грамоти в тамтешнього дяка. В той же час вперше ознайомився з творчістю українського філософа – Григорія Сковороди. Приблизно тоді ж було створено картину «Коні. Солдати»
В 1823 мати Тараса – Катерина Шевченко померла, й йому прийшлося покинути школу, щоб доглядати за меншими. Коли ж батько знову одружився (того ж року), в хаті почалися часті сварки. Мачуха-вдовиця погано ставилася до чужих дітей, бо ж свої мала.
Згодом, від другого шлюбу батька народилася ще одна сестра – Марія. А невдовзі (всього рік потому) Григорій Шевченко заслаб та помер. Мачуха переїхала назад до Моринців.
Тарас повернувся до школи, куди прислали нового дяка - Богорського. Той був дуже вчений, але лютий п’яниця. Ставився до Тараса він вкрай погано, хлопчина більше працював на дяка ніж вчився, але все одно був часто битий. Не витримавши знущань малий Шевченко втік від Богорського, й подався на пошуки вчителя маляра. По декілька днів він у вчителів з навколишніх сіл, до яких наймався в наймити. В той же час, Тарас познайомився з першим коханням - Оксаною, дівчиною яка була йому подругою, і яку він часто з теплотою згадував, в тому числі й в своїх творах.