Леся Українка-письменниця незламного характеру. І це напевно знає кожен. Вона писала чудові вірші та мала велику силу волі. Леся Українка присвячувала себе творчості, незважаючи на важку хворобу(туберкульоз кісток),що доводило справжню незламність її характеру. В сучасному світі таких вольовох людей стає все менше. Особисто я, перечитуючи вірші цієї письменниці, згадую весь тернистий шлях, який вона пройшла, аби зараз кожен міг відкрити книгу і ввечері за чаєм, з родиною або у школі насолодитися рядками чогось прекрасного та неоціненного
Катерина – особистість з яскраво окресленими індивідуальними рисами характеру. Вона не така сильна натура, як Ганна. Для неї в житті головним було лише кохання та честь, віра в кохану людину , заради цього вона терпіла всі свої біди й поневіряння. Втративши сенс свого буття, вона не бачить іншого шляху, навіть син не стримує її від чергового гріха – самогубства . Ганна зосереджується на любові до дитини. Вона самозрікається в ім’я сина, любов до нього перемагає все інше. Їй властивий “тихий героїзм”. Наймичка натура цільна і, у певному розумінні, ідеальна й індивідуалізована. Вона ”безвинна” жертва суспільних обставин, що спокутує все життя свій гріх. В обох творах головна увага зосереджена на переживаннях дівчини-покритки, жінки-матері. У поемі “Наймичка” Шевченко ніби знову повторює історію Катерини, трагедію її нещасливого кохання, але разом з тим розробляє її по-новому. За великим рахунком, обидві описані ним жінки були нещасні, але одна з них все-таки змогла зробити кращою долю свого сина.
«Катерина» «Ганна» «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка; здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива. любляча мати; щирість, простота, відвертість; працьовитість і щедрість; набожність, дотримується народних обрядів; повага до людей; терплячість, здатність до важких страждань; ніжність; безталанність; жертва тогочасного суспільства.
Катерина – особистість з яскраво окресленими індивідуальними рисами характеру. Вона не така сильна натура, як Ганна. Для неї в житті головним було лише кохання та честь, віра в кохану людину , заради цього вона терпіла всі свої біди й поневіряння. Втративши сенс свого буття, вона не бачить іншого шляху, навіть син не стримує її від чергового гріха – самогубства . Ганна зосереджується на любові до дитини. Вона самозрікається в ім’я сина, любов до нього перемагає все інше. Їй властивий “тихий героїзм”. Наймичка натура цільна і, у певному розумінні, ідеальна й індивідуалізована. Вона ”безвинна” жертва суспільних обставин, що спокутує все життя свій гріх. В обох творах головна увага зосереджена на переживаннях дівчини-покритки, жінки-матері. У поемі “Наймичка” Шевченко ніби знову повторює історію Катерини, трагедію її нещасливого кохання, але разом з тим розробляє її по-новому. За великим рахунком, обидві описані ним жінки були нещасні, але одна з них все-таки змогла зробити кращою долю свого сина.
«Катерина» «Ганна» «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка; здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира і проста, чесна і благородна; відверта і довірлива. любляча мати; щирість, простота, відвертість; працьовитість і щедрість; набожність, дотримується народних обрядів; повага до людей; терплячість, здатність до важких страждань; ніжність; безталанність; жертва тогочасного суспільства.