Твір на тему "втілення в образі тараса бульби найкращих рис запорізького козака"

Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.

Зима – незвичайна пора року,вона єдина має білий пухнатий сніг, засніжені дерева та морозне повітря. Це така пора року, яка нагадує по собі казку. Взимку хочеться вірити в казкові сили. І чарівниця зима доводить нам це своєю прекрасною природою. На зимовому вікні за одну ніч з'являються чарівні прекрасні візерунки. Ці візерунки, завжди різні, створюють відчуття того, що до нас у світ прокрався магічний художник, який розфарбовує наші будинки. Взимку створюється відчуття казковості також завдяки Нового Року. Всі чудеса, які трапляються в це свято - змушують нас вірити в чари і казку. Всі радіють зимі, нехай навіть це і найхолодніша пора року.