У старій землянці біля моря 33 роки живуть старий-рибалка з дружиною-старою. Одного разу, в невдалий для рибного лову день, єдиною здобиччю старого виявляється Золота Рибка, говорить людським голосом. Рибка обіцяє рибалці виконання будь-якого бажання в нагороду за звільнення. Здивований і переляканий старий відпускає Золоту Рибку, нічого не просячи. Стара, довідавшись про Золотий Рибці, вимагає спочатку нове корито, а потім багаторазово посилає старого до моря за виконанням все більш і більш витончених бажань.
Золота Рибка терпляче виконує Старухін примхи: дає нову хату замість старої землянки; потім дворянські угіддя; потім царський палац з численними слугами. На останню вимогу баби, стати володаркою морською, маючи у себе Золоту Рибку на служінні – Золота Рибка мовчки йде в море, а всі колишні чудеса скасовує. Повернувшись додому, старий знаходить стару, яка сидить біля старої землянки перед розбитим коритом.
У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь! Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.
Золота Рибка терпляче виконує Старухін примхи: дає нову хату замість старої землянки; потім дворянські угіддя; потім царський палац з численними слугами. На останню вимогу баби, стати володаркою морською, маючи у себе Золоту Рибку на служінні – Золота Рибка мовчки йде в море, а всі колишні чудеса скасовує. Повернувшись додому, старий знаходить стару, яка сидить біля старої землянки перед розбитим коритом.
У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь! Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.