Це документ, в якому особа повідомляє основні факти своєї біографії. цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. основні вимоги під час його написання – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. реквізити: назва виду документа. текст, у якому зазначаються: - прізвище, ім’я, по-батькові; - дата народження; - місце народження; - відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися) ; - відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад) ; - короткі відомості про склад сім’ї. дата написання. підпис. заголовок („автобіографія”) пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора – праворуч. автобіографія має дві форми: - автобіографія-розповідь – з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей. - автобіографія-документ – з точним поданням фактів. зразок: автобіографія я, крушельницька олександра романівна, народилась 14 січня 1978 року в м. львові в родині лікарів. у 1985 році була зарахована до першого класу середньої загальноосвітньої школи № 98. у 1995 році вступила до львівського національного університету ім. івана франка на юридичний факультет денної форми навчання. з 2000 року працюю на посаді юриста в відділі договірно-правової роботи концерну „галнафтогаз”. склад сім’ї: батько – крушельницький роман сергійович, 1954 року народження, лікар. мати – крушельницька марія василівна, 1958 року народження, лікар. сестра – крушельницька анна романівна, 1989 року народження, учениця 9-го класу середньої школи № 98. 15 листопада 2003 рокупідпис
Жанр: гумористичне оповідання з елементами фантастики. тема «скарб»: зображення щасливої долі павлуся лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього. ідея «скарб»: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя. основна думка «скарб»: а) «…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує бога за те, що він йому послав…»; б) «не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».
