Прометей - це міфічний герой. його створили ще в стародавній греції. світ навколо був жорстоким, відбувалися постійні війни. правителі одних держав намагалися завоювати інші народи. і в країнах тирани знущалися зі свого народу. людям потрібен був захисник. і прометей став цим героєм. прометей захотів людям. він вирішив дати їм вогонь, який палав на олімпі. вогонь здатен освітлювати все навколо. титан мав велике і благородне серце, тому став на людям. прометей навчив людей будувати житло, обробляти землю за тварин. крім того, навчив їх рахувати і писати. прометей навчав смертних лікуватися цілющим зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, користуватися щедрими дарами природи.він став символом свободи, боротьби за краще життя. вогонь,подарований титаном, полегшив життя первісним людям. а прометей за це отримав пекельні муки. ця стародавня легенда живе у віках. і кожен народ хоче мати свого прометея. і ніякий тиран не зумів погасити вогонь боротьби за свободу і кращу долю. розум прометея, сила духу, альтруїзм і мужнє страждання заради їхнього щастя завжди хвилюватимуть прийдешні покоління.ім’я прометея буквально означає "той, що думає наперед", тобто бачить майбутнє. образ прометея знайшов втілення в трагедії есхіла "прометей закутий". прометей не лише бачить майбутнє, а й творить його. він - великий творець культури людства. люди оцінили вчинок прометея. адже донині пам’ятаємо ми цю давню легенду. не згас на землі вогонь, подарований прометеєм. зараз на згадку про самопожертву мужнього титана люди носять металеві каблучки і перстені з коштовним камінням. більшість людей задумуються, чи потрібна була така самопожертва, чи вартує навіть найгероїчніший вчинок таких пекельних страждань? я ж відповім —звичайно. тому що найвища мета буття — навчитися підкорювати свої власні потреби суспільним, загальнонародним. ось чому нас вчить прометей.титан прометей надихає людей бути мужніми , незламними , з честю і гідністю переносити труднощі і тортури , не піддаватися на спроби ів задобрити , підкупити чи залякати. образ прометея вчить цілеспрямовано , не відступаючи , діяти на благо інших людей , всього людства. титан прометей надихає людей бути мужніми , незламними , з честю і гідністю переносити труднощі і тортури , не піддаватися на спроби ів задобрити , підкупити чи залякати. образ прометея вчить цілеспрямовано , не відступаючи , діяти на благо інших людей , всього людства.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Маруся Чурай народилася в 1625 році в родині козацького сотника Гордія. Після смерті батька вона залишилася жити з матір’ю в Полтаві, на той момент дівчині було приблизно 13 років. В молодості у дівчини було багато шанувальників, до яких належав і молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, синові хорунжого Полтавського полку, з яким була таємно заручена. Коли в 1649 році почалася Хмельниччина, Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала його приблизно 4 роки. Проте, повернувшись до Полтави, Гриць уже не звертав уваги на Марусю, так як полюбив іншу – Галю із заможної полтавської родини. Ображена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для спокути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла в 28 років, не перенісши смерті коханого.
Объяснение: