Коли наступає літо, у мене відразу піднімається настрій. Не те, щоб воно в мене було поганим навесні, узимку або восени, але той факт, що не потрібно нікуди йти, вставати в школу, готовити щодня уроки мене дуже радує
Улітку я займаюся всім тим, на що бракує часу в шкільні будні. Люблю грати у футбол, проводити час зі своїми родителями, зустрічатися з однокласниками, довго спати і є багато морозива. Ще мені подобається, що влітку росте багато фруктів і овочів. У нас є дача за містом. І влітку я проводжу там багато часу. Тато мені розповідає щось цікаве про рослини, щоб потім я сам смог вирощувати їх.
Природа влітку набирає соки й дарує нам усе, що може. Я люблю ходити по літньому лісі зі своїми товаришами або з родителями. Ми часто ходимо на річку, кілька разів ми з татом ходили на риболовлю, але я увесь час спав з вудкою, тому що рано доводилося вставати. Цього року ми їздили всією сім'єю на море. Відмінно проводили час із ранку до вечора, купалися, грали, співали пісні й загоряли. Літо - моя улюблена пора року. Дуже не хотілося б, щоб воно закінчувалося, адже тоді знову потрібно буде ходити в школу й щодня готовити уроки.
В Галицко-Волынской летописи под 1201 годом летописец поместил чудесную половецкую легенду. Сравнивая князя Романа с Владимиром Мономахом, он вспоминает, как этот князь разгромил половцев, как выгнал хана Отрока[1] в Обезы за Железные Ворота, а дела брата его — Сирчана — за Дон:
Поема Миколи Вороного, написана в Полтаві 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам'ять.
"После же смерти Владимировой остался у Серчана один Певец — Орев и послал его в Обезу, говоря: «Володимир умер уже, то ж повертайся, брате, назад в землю свою». Передай ты ему эти слова мои, спой ему песен половецких. А если не захочет послушать, то дай ему понюхать зелье, называемое Евшан.
Когда же тот отказался возвращаться и слушать, он дал ему зелье. И понюхав, заплакал тот и сказал: «Да луче есть на своей земли костю лечи ине ли на чюже славну быти.»
Коли наступає літо, у мене відразу піднімається настрій. Не те, щоб воно в мене було поганим навесні, узимку або восени, але той факт, що не потрібно нікуди йти, вставати в школу, готовити щодня уроки мене дуже радує
Улітку я займаюся всім тим, на що бракує часу в шкільні будні. Люблю грати у футбол, проводити час зі своїми родителями, зустрічатися з однокласниками, довго спати і є багато морозива. Ще мені подобається, що влітку росте багато фруктів і овочів. У нас є дача за містом. І влітку я проводжу там багато часу. Тато мені розповідає щось цікаве про рослини, щоб потім я сам смог вирощувати їх.
Природа влітку набирає соки й дарує нам усе, що може. Я люблю ходити по літньому лісі зі своїми товаришами або з родителями. Ми часто ходимо на річку, кілька разів ми з татом ходили на риболовлю, але я увесь час спав з вудкою, тому що рано доводилося вставати. Цього року ми їздили всією сім'єю на море. Відмінно проводили час із ранку до вечора, купалися, грали, співали пісні й загоряли. Літо - моя улюблена пора року. Дуже не хотілося б, щоб воно закінчувалося, адже тоді знову потрібно буде ходити в школу й щодня готовити уроки.
В Галицко-Волынской летописи под 1201 годом летописец поместил чудесную половецкую легенду. Сравнивая князя Романа с Владимиром Мономахом, он вспоминает, как этот князь разгромил половцев, как выгнал хана Отрока[1] в Обезы за Железные Ворота, а дела брата его — Сирчана — за Дон:
Поема Миколи Вороного, написана в Полтаві 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам'ять.
"После же смерти Владимировой остался у Серчана один Певец — Орев и послал его в Обезу, говоря: «Володимир умер уже, то ж повертайся, брате, назад в землю свою». Передай ты ему эти слова мои, спой ему песен половецких. А если не захочет послушать, то дай ему понюхать зелье, называемое Евшан.
Когда же тот отказался возвращаться и слушать, он дал ему зелье. И понюхав, заплакал тот и сказал: «Да луче есть на своей земли костю лечи ине ли на чюже славну быти.»
Объяснение: